лями, пистолями смертнії рани дарували. Макс.
Сме́ртній, я, є. Относящій къ смерти. Там смертня тінь, непоряд, руйнування. К. Іов. 23.
Сме́ртно, нар. Смертельно. Біла смертно. МВ. (О. 1862. I. 92).
Смертобо́йці, ців, м. мн. Насмѣшливое названіе башмаковъ изъ цѣльной кожи (названы такъ, вѣроятно, потому, что въ нихъ легко падать). Сумск. у.
Сме́ртонька, ки, ж. Ум. отъ смерть.
Смерту́шки, шок, ж. мн. Смерть. Котові жартушки, а митці смертушки. Ном. № 2351.
Смерть, ти, ж. Смерть. Не смійсь, не смійсь, вражий сину, горе тобі буде: хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Мет. 107. Смерть мене постигає саму. МВ. I. 57. Ум. Сме́ртонька. А за мною молодою ходе смертонька з косою. Грин. III. 142.
Смертяни́й, а́, е́. Смертоносный. Той Тартар смертяний, що пліндруванням дише. К. ХП. 103. Смертяний бій. К. МХ. 27.
Смета́на, ни, ж. Сметана. Упав в гаразд, як муха в сметану. Ном. № 1693. Ум. Смета́нка, смета́нонька. Ном. № 4772. Грин. III. 299.
Смета́нка, ки, ж. Ум. отъ сметана.
Смета́нник, ка, м. Раст. Agrimonia eupatoria. Вх. Пч. I. 8.
Сметанува́тий, а, е. О смушкѣ: сѣрый съ отливомъ матово-серебристаго цвѣта. Вас. 198.
Сми́ґа, ґи, ж. = Шмиґа 3. Вх. Пч. II. 16.
I. Смик, ку, м. 1) Смычокъ. Грай, музико, бо ти звик, дери лика, роби смик. Грин. III. 648. 2) ? Гладкий, як смик. Мнж. 170. 3) ? Летіли индики, а в три смики. Грин. III. 51. 4) мн. Двѣ вертикальныя пластинки, которыя неподвижно соединяютъ верхнюю и нижнюю части ярма. Шух. I. 165. 5) Ба́бин сми́к. Названіе парня, который ради состояніи женится на старой женщинѣ. Фр. Пр. 18.
II. Смик! межд. Дергъ. А він його смик за полу. Хто йде та й смик за новий косник. Мил. 104.
Сми́кати, каю, єш и сми́чу, чеш, одн. в. смикну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника? Екат. у. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Котл. НП. 385. Добре цівкою смикнув. Ном. № 11752. 3) Смикну́ти лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? Стор. I. 64. 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те. Г. Барв. 364.
Сми́катися, каюся, єшся, одн. в. смикну́тися, кну́ся, не́шся, гл. 1) Дергаться, дернуться, рваться, рвануться. Чорт — аж лава тріщить — смикається. Рудч. Ск. II. 23. Коли смикнеться, аж не можна встати. Рудч. Смикнулося нести, да, ба! ва́га не в силу. Греб. 381. 2) Тольк. несов. в. ? Взадъ и впередъ ходить. Вх. Лем. 467.
Смикове́, во́го, с. Иронически: подать. Камен. у.
Смикону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно дернуть, рвануть. Як смиконе! Мнж. 35.
Смире́нний, а, е. Смиренный. Смиренного возносять на високість. К. Іов. 12.
Смире́нник, ка, м. Скромникъ.
Смире́нниця, ці, ж. Скромница.
Смири́ти, ся. См. Смиряти, ся.
Сми́рна, ни, ж. 1) Смирна. Дали йому вина з смирною. Єв. Мр. XV. 23. 2) Раст. а) Nasturtium sylvestre. ЗЮЗО. I. 175. б) Galium Mollugo L. ЗЮЗО. I. 175.
Сми́рний, а, е. Смирный, кроткій. На смирного Бог нанесе, а ледаче й само наскоче. Ном. № 1962. Ум. Смирне́нький, смирне́сенький. МВ. II. 102.
Сми́рність, ности, ж. Смиреніе, кротость. Г. Барв. 152. У смирності ти вгору вознесешся. К. Іов. 50.
Смирні́ти, ні́ю, єш, гл. Дѣлаться смирнымъ.
Смирні́шати, шаю, єш, гл. Дѣлаться смирнѣе.
Сми́рно, нар. Смирно, кротко. А в коморі спірно, а у хаті смирно. Чуб. III. 366. Ум. Смирне́нько, смирне́сенько.
Смирнота́, ти́, ж. = Смирність. Не діймаю віри Антоновій смирності. Г. Барв. 328.
Смиряти, ря́ю, єш, сов. в. смири́ти, рю́, риш, гл. Смирять, смирить, укрощать, укротить. І поглядом смири людську гординю. К. Іов. 91.
Смиря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. смири́тися, рю́ся, ришся, гл. Смиряться, присмирѣть. Смирився паче вовка. Ном. № 2460.
