Слю́са́рський, а, е. Слесарскій.
Слю́сарь, ря, м. 1) Слесарь. 2) = Мосяжник. Шух. I. 245, 281.
Слюсарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься слесарствомъ.
Слютня́к, ка́, м. Пт. удодъ. Вх. Лем. 467.
Сля́ж, жа́, м. Въ хворостяномъ или камышевомъ потолкѣ: поперечная балка; по срединѣ, вдоль потолка, проходитъ матица, одна или двѣ, а поперекъ — параллельно лежащіе, съ обѣихъ сторонъ матицы, сляжі́, — на нихъ кладется камышъ или плетень. Конст. у. Вас. 194.
Сма́га́, ги́, ж. Сухость губъ, воспалительный налетъ на губахъ отъ жажды и труда. У горлі пересохло, смага губи попалила. Мир. Пов. II. 113. Дай води прогнати смагу. Козел., Лубен. у. Кровава смага на губах. Борз. у. Ум. Сма́жка. Яблучок, сливок — смажку прогнати по дорозі. Г. Барв. 488.
Смаглі́й, лія́, м. = Мургій. КС. 1898. VII. 42.
Смаглюва́тий, смагля́вий, а, е. 1) Смуглый. Канев., Камен. у. Волосся чорне, чорне, а на виду смаглювата. 2) О беременной женщинѣ: съ пятнами на лицѣ. Жінка буде смаглювата. Мил. 16.
Сма́гнути, гну, неш, гл. 1) Жариться на солнцѣ, нагрѣваться. Шух. I. 147. 2) Загорать. Од соненька личенько смагне. АД. I. 34. 3) Сохнуть, запекаться. Смагнуть губи. Черк. у.
Смаже́ний, а, е. Жареный. Смажена капуста. Маркев. 47. Смажене сало. Маркев. 168. Оріхи смажені — каленые орѣхи. Маркев. 168.
Смажени́ця, ці, ж. = Яєшня. Вх. Зн. 64.
Сма́жити, жу, жиш, гл. 1) Жарить. Смажити яєшню. Левиц. Пов. 105. Молоко на сковороді смажити. ХС. III. 51. Смажено, печено в смолі, не кажи, що ся діє в школі. Ном. № 6094.
Сма́житися, жуся, жишся, гл. Жариться. Волів би я не родиться, ніж в пеклі смажиться. Чуб. I. 221.
Сма́жка, ки, ж. Ум. отъ смага.
Сма́жний, а, е. Запекшійся. Мир. Пов. I. 170. Шовковою хусточкою обітре смажниї вуста. Кв. I. 5.
Сма́жно, нар. Тяжелымъ трудомъ. Загоруй смажно та й їж смачно. Ном. № 9967.
Сма́жни́ця, ці, ж. = Смажениця. Камен. у.
Смак, ку, м. 1) Вкусъ въ пищѣ. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. У сма́к. Со вкусомъ, съ удовольствіемъ; вдоволь. Тепер усяк наївся в смак свяченої паски. КС. 1882. IV. 162. Поцілувались гарно в смак. Котл. Ен. I. 18. Насумувались в смак. Котл. Ен. I. 36. До смаку́, не до смаку́. По вкусу, не но вкусу. Живе́ш, живе́ш і смаку́ не чу́єш — нѣтъ тебѣ отъ жизни никакого удовольствія. Мнж. 164. 2) Вкусъ въ художествѣ, понятіе о прекрасномъ. Не дасть йому розвинути художницького смаку свого. К. ХП. 18. Надивилась на волохів, на турків і позичила в їх трохи східнього смаку до дуже ясних кольорів в убранні. Левиц. Пов. 204.
Смакови́тий, а, е. Вкусный. Ном. № 4139. Горілко моя смаковита, хто ж тебе наливатиме? Чуб. V. 1101.
Смакота́, ти́, ж. Пріятный вкусъ. Пий горілочку, випивай смакоту. Чуб. V. 1100.
Смакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) — в чому́. Находить вкусъ, пріятность. В тім пани бракують, в чім убогії смакують. Ном. № 1227. 2) — кому́. Безл. Нравиться, быть по вкусу. Поважна розмова їй смакує. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Сма́лений, а, е. Опаленный. Ти ще не бачив смаленого вовка! Ном. № 3629.
Сма́лець, льцю, м. Стопленный птичій жиръ, стопленное свиное сало. Маркев. 161.
Смали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Опалять, обжигать, жечь. Не до поросяти, коли свиню смалять. Ном. № 2054. 2) — лю́льку. Усиленно курить трубку. Сим. 14. 3) — литки́, халя́ви до ді́вчини. Ухаживать за дѣвушкой. 4) Пить, тянуть. А він усе смале та смале наливку. Зміев. у.
Смалі́й, лія́, м. Человѣкъ жгущій, опаливающій что-либо; въ частности: рѣжущій и опаливающій свиней.
Смальки́й, а́, е́ Жгучій, рѣзкій (о вѣтрѣ, морозѣ). Коли воно перекоїться в лихої години! Одколи ранок діється, а воно такий смалький, палький вітрюга, — силу в велику дійшов додому. Васил. у.
Смальну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ смалити. 1) Прижечь, жигнуть. 2) Сдѣлать что либо съ силой въ одинъ разъ, напр. ударить, стукнуть и пр. Грім як смальне.
Смальцо́ваний, а, е. Насаленный.