Ном. № 1962. Ум. Скоре́нький, скоре́сенький.
Скорби́ти, блю́, би́ш, гл. Причинять скорбь. Старого лиш скорбили, серденько му точили. Млак. 72.
Скорбі́ти, блю́, би́ш, гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло. Мил. 43.
Ско́рбний, а, е. Скорбный. І думу скорбную мою твоїй душі передаю. Шевч.
Скорбо́та, ти, ж. Скорбь, печаль. Лукаш. 66. КС. 1882. Х. 184. Зруйнували Запорожжя та й забрали клейноти; наробили сіромахам превеликої скорботи. Нп. О. 1862. VIII. Іскарай вас, милий Боже, великою да скорботою. Чуб. V. 549.
Скорботний, а, е. Скорбный.
Скорботно, нар. Скорбно, печально. Ум. Скорботне́нько. МВ. III. 91.
Скорбувати, бу́ю, єш, гл. Скорбѣть. Хай батько не скорбує. Мет. 57.
Скордія, дії, ж. Раст. Teucrium scordium L. ЗЮЗО. I. 138.
Скорен = Скорий. Ном. № 47.
Скорени́ти. См. Скореняти.
Скореня́ти, ня́ю, єш, сов. в. скорени́ти, ню́, ни́ш, гл. Искоренять, искоренить. Нашого насіння ніхто не скоренить. КС. 1883. IV. 773.
Скорий, а, е. См. Скор.
Скорина, ни, ж. Корка (хлѣба). Дівчата-небожата, дайте скорину хліба. Чуб. V. 1123. Ум. Скори́нка, скори́ночка. Чуб. V. 583.
Скори́ноньки, ньок, мн. Ум. отъ скірні.
Скори́ночка, ки, ж. Ум. отъ скорина.
Скориняти, ня́ю, єш, гл. = Скорняти. Порубаю калиночку, бо вмію, скориняю Парасочку, бо смію. Гол. II. 129.
Скори́стуватися, туюся, єшся, гл. — з чо́го, з ко́го. Воспользоваться. Всяке хоче з тебе скористуватись. Г. Барв. 242.
Скори́ти, рю́, ри́ш, гл. Покорить.
Скори́тися, рю́ся, ришся, гл. Покориться.
Скорість, рости, Скорость. Жехен.
Скорні, мн. = Скірні. (См. Скірня). Гол. Од. 77.
Скорня́ти, ня́ю, єш, гл. Разбудить. Скорней єго. Вх. Зн. 64. Ліпше грати тихо, тихо, аби братів не скорняти. Федьк. I. 41. 2) Согнать. Вх. Зн. 64.
Скоро, нар. 1) Скоро. Журба ж мене, моя мати, скоро з ніг ізвалить. Нп. 2) Какъ только, коль скоро, лишь только. Скоро жених і гості з двора, панночка в плач. МВ. (О. 1862. III. 49). Скоро зобачив Мазепенкову ватагу, зараз узяв та й об'їхав її кругом. ЗОЮР. I. 120. Ум. Скоре́нько, скоре́сенько.
Скоробага́тько, ка, м. Желающій скоро разбогатѣть, скоро разбогатѣвшій.
Скоробре́ха, хи, об. Враль, лгунъ.
Скородити, джу, диш, гл. Бороновать передъ посѣвомъ. Вас. 196. Чуб. VII. 401. Він оре, скороде, конопельки сіє. Мет. 309. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821.
Скороді́льник, ка, м. Бороновальщикъ.
Скороздра, ри, ж. Скороспѣлка. Мнж. 192.
Скоро́здрий, а, е = Скороздрілий. Черк. у. Се ягода скороздра, то тим рано й поспіла. Новомоск. у.
Скороздрі́лий, а, е. Скороспѣлый. Чорний бо овес скороздрілий, так ми його й насіємо. Черн. г.
Скорозріст, росту, м. Раст. Galanthus nivalis. Вх. Пч. 31.
Скоро́ліски, ків, м. мн. Синіе подснѣжники. НВолын. у.
Ско́ром, му, м. Скоромное. Скільки скорому, стільки й гріха. Левиц. I. У середу нічого скоромом запихатися. Харьк. г.
Скоро́мина, ни, ж. Скоромное, скоромная пища. Мнж. 112. Прощавай, скоромино, йди, піснино. Грин. I. 242. Забажалось йому скоромини. Рудч. Ск. II. 201.
Скоро́мити, млю, миш, гл. Скоромить.
Скоро́митися, млюся, мишся, гл. Скоромиться. Як і сього соромиться, то ніколи і скоромиться. Ном. № 3202.
Скоро́мний, а, е. Скоромный. Як то його душа навернеться в п'ятницю скоромне їсти. Ном. № 737.
Ско́ромно, нар. — ї́сти. Ѣсть скоромное. Німець каже, що постить все половину: вдень їсть скоромно, а вночі постить. Ном. № 940.
Скоропа́дний, а, е. Быстрый, скоро бѣгающій. Ніжки ж мої скоропадні, чому не підете? Гол. I. 182.
Скоропу́ха, хи, ж. Черепокожное животное. Вх. Пч. I. 16.
Скороспі́шний, а, е. Торопливый.
Скороти́ти. См. Скорочувати.
Скорохва́т, та, м. Человѣкъ, быстро за все берущійся.
Скорохва́цький, а, е. Спѣшный, быстрый.
