№ 12870. 2) Велѣть. Він все це поробив, як йому сказано було. Рудч. Ск. I. 105. Сказав нагріти два казани. Грин. II. 99. 3) Ска́зано. Извѣстно. Сказано — дитина! Г. Барв. 363.
Скази́ти, жу́, зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61.
Скази́тися, жу́ся, зишся, гл. 1) Взбѣситься. Собака сказилася. Трохи з серця не сказився. Стор. М. Пр. 44. 2) Испортиться. Желех. Гн. I. 53.
Сказі́вка, ки, ж. Часть ткацкаго станка. См. Блят. МУЕ. III. 18.
Скакави́ця, ці, ска́кавка, ки, гл. Лягушка. Вх. Зн. 63.
Скака́ння, ня, с. 1) Скаканіе, прыганіе. 2) Танцы. 3) — в гре́чку. Любовная связь (внѣ брака). К. ЧР. 274.
Скака́ти, чу́, чеш, одн. в. скакну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Скакать, прыгать, прыгнуть. Скачи, враже, як пан каже, на те він багатий. Шевч. Искра з печі скакнула. Ном. № 11797. 2) Только несов. в. Танцовать. Черниг. г. Ой загадали хорошенько іграти, а парубку з дівчиною скакати. „Лучче я буду крутії гори копати, як я маю з поганим скакати“. Мет. 161. 3) Скака́ти в гре́чку. Имѣть любовныя связи (внѣ брака). І до півночі там гуляли і в гречку деколи скакали. Котл. Ен. III. 42. 4) — ді́да. Скакать на одной ногѣ. Ном. № 12296.
Скакелю́ха, хи, ж. Насѣк. Haltica, земляная блоха. Вх. Пч. I. 6. Скаче, наче скакелюха. Ном. № 9244.
Скакі́ць! меж., выражающее прыжокъ. Вовк скакіць зі скрині. Гн. I. 166.
Ска́кля, лі, ж. Въ загадкѣ: сорока. Скакля скаче, риндя риє. Чуб. I. 315.
Скакну́ти. См. Скакати.
Скакону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно прыгнуть, скакнуть. А кінь як скаконе. Грин. I. 186.
Скакулець, льця, м. = Скакелюха. Вх. Пч. I. 6.
Скаку́н, на́, м. 1) Прыгунъ. 2) Танцоръ. Маєш же дружбоньку скакуна? Гол. II. 665. 3) Насѣк. Tetrix. Вх. Пч. I. 5. 4) Ленъ-текучка, головки котораго лопаютъся на корню, роняя сѣмя. Полт. г. 5) Колесо въ колешні плуга, противоположное тому, которое идетъ въ бороздѣ, оно бываетъ часто безъ обода, съ однѣми спицами. Ум. Скакуне́ць, скаку́нчик.
Скакуно́чок, чка, м. Насѣк. = Кобилка 9. Вх. Пч. I. 5.
Скаку́нчик, ка, м. Ум. отъ скакун.
Скаку́ця, ці, ж. = Скакавиця. Вх. Зн. 63.
Скаку́чий, а, е. Имѣющій свойство прыгать. Сей горох скакучий, як молотиш.
Скала́, ли́, ж. = Скеля. Сидить ворон над скалою, похитує головою. Чуб. V. 941. 2) Въ летящемъ рою: передовой рядъ пчелъ. Скала веде рій у ліс. Волч. у. (Лобод.). См. Скаль. 3) = Скалка 1, 2. Виняти скалу з ноги. Вх. Лем. 465.
Скаламу́тити, чу, тиш, гл. Помутить.
Скаламу́титися, чуся, тишся, гл. Помутиться, возмутиться.
Скали́зуб, ба, м. Зубоскалъ.
Ска́ли́ти, лю́, ли́́ш, гл. 1) Занозить. Ноги собі скалить, а чоботи на кию носить. Ном. № 10230. 2) Скалить, оскаливать, обнажать. Скалить зуби, як собака. Ном. № 12639. 3) Сильно бить, разбивать въ щепки. Угор. 4) Браниться, ручаться. Угор.
Ска́литися, люся, лишся, гл. Скалиться. Скалиться, як собака на висівки. Ном. № 12638.
Скалі́чити, чу, чиш, гл. Искалѣчить, изувѣчить. І нянчину всю рать розбили, скалічили, распотрошили. Котл. Ен. IV. 46.
Ска́лка, ки, ж. 1) Лучина, щепка. Скалками на Поділлю світять. Я скалками засвітила. Грин. III. 333. 2) Заноза. 3) Кусокъ, осколокъ кремня, стекла и пр. 4) Искра, отраженный лучъ сонца. З груби скалки скачуть. Мороз, аж скалки скачуть. Ном. № 632. 5) Ледяной кристаллъ въ формѣ стрѣлы, иглы (при замерзаніи воды). 6) Узоръ на окнахъ отъ мороза. Скалки мороз малює на вікнах. 7) Жирная капля на водѣ. Ном. № 13423. 8) Бѣльмо на глазу. 9) Раковина створчатая. Вх. Пч. I. 15. Ум. Ска́лочка. Розіб'ю в скалочки отой каламарчик. Г. Барв. 539.
Скалкува́тий, а, е. Имѣющій острые края. Скалкуваті камінці.
I. Ска́л(л)я, ля, с. соб. 1) Клепки бочки, кадки. Желех. 2) Лучина, щепка. Вх. Зн. 63.
