(штукъ). Сімнадцятеро дверей у тім ятері. Рудч. Ск. I. 46.
Сімна́дцятий, а, е. Семнадцатый. Минув мій рік шіснадцятий, сімнадцятий починаю. МВ. I. 84.
Сімна́дцять, ти́, числ. Семнадцать. Ном. № 10169.
Сі́мня, ня, с. = Сім'я. Поле не оране, сімня не міряне; хто сіє, той розуміє. Ном. № 472.
Сімря́га, ги, ж. = Семеряга. Вийду я за ворота, надіну сімрягу. Чуб. V. 450. Ум. Сімря́жка.
Сімсо́т числ. Семьсотъ. У вдовиної дочки сімсот сорочок; як повіне вітер, так і тіло знать. Ном., стр. 292, № 75.
Сімсо́тий, а, е. Семисотый.
Сім'я́, ї, ж. = Сем'я. В болоті не без чорта, — в сім'ї не без п'яниці. Ном. № 2448.
Сі́м'я, я, с. Сѣмя. Чоловік сімя сіє, а чорт плевели. Ном. № 3119. Болѣе употребительно въ знач.: конопляное сѣмя.
Сім'яни́й, а́, е́. Сдѣланный изъ коноплянаго сѣмени. Сім'яна олія. Сім'яний макух. Шух. I. 164.
Сім'яни́н, на, м. = Сем'янин. Привітала мене заїзджого, як сім'янина. МВ. I. 20.
I. Сім'яни́стий, а, е = Сем'янистий. Як сім'янистому чоловікові, то й нічого, як наняти десятин з десяток, бо є кому робити, а вже одному душею — шкода. Лебед. у.
II. Сім'яни́стий, а, е. Обильный сѣменами.
Сі́нечки, чок, мн. Ум. отъ сіни.
Сіне́шний, а, е. Относящійся къ сѣнямъ. Мет. 150. Сінешні двері, поріг. Сінешна стіна. Вас. 193.
Сі́ни, ней, ж. Сѣни. Коло сіней, коло хати ходить голуб сивий-волохатий. Мет. 10. Ум. Сі́нці, сі́нечки.
Сінни́й, а́, е́. 1) Кормящійся сѣномъ. Сінним конем, а солом'яним волом не далеко заїдеш. Ном. № 10216. 2) = Сінешний. МУЕ. III. 143. Не замикай сінних дверей. Грин. III. 385.
Сі́нній, я, є = Сінешний. Іди, мила, іди, не барися, а з сіннього пороженька назад.... вернися. Чуб. V. 130.
Сі́но, на, с. Сѣно. Коли сіно в стозі, то забув о Бозі. Ном. № 85. Ум. Сінце́.
Сіново́з, за, м. Возящій сѣно. Сіновози, сіновози, ловіть мене по дорозі. Елисавет. у.
Сіножа́тка, ки, ж. = Сіножать. Маркев. 45. Куплю тобі хатку, іще й сіножатку. Котл. Нп. 351.
Сіножа́ття, тя, с. = Сіножать. Мав же я поле, мав же я сіножаття. Грин. III. 287.
Сіножа́ть, ті, ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Маркев. 15. Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. Нп.
Сінокі́с, ко́су, м. = Сіножать. Левиц. I. 127.
Сінце́, ця́, с. Ум. отъ сіно.
Сі́нці, ців, ж. Ум. отъ сіни.
Сіня́нки, нок, ж. мн. Рѣшетки, употребляемыя при перевозкѣ сѣна. Вх. Зн. 67. Желех.
Сіп! меж. Дергъ! Хвать! За руку сіп мене. Алв. 47. Мене за чуприну сіп! Голов. I. 143.
Сіпа́ка, ки, м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. I. 89.
Сіпани́на, ни, ж. 1) Дерганіе. 2) Придирки административныя и судебныя; тяганіе по судамъ. Як половили злодіїв; що ліс крали, то така сіпанина була, що крий Боже, за тих 10 грабків. Канев. у.
Сіпати, паю, єш, одн. в. сіпну́ти, пну́, не́ш, гл. Дергать, дернуть. Рудч. Ск. I. 13.
Сіпатися, паюся, єшся, одн. в. сіпну́тися, пну́ся, не́шся, гл. 1) Дергаться, дернуться. Зачепив вірьовку ногою, вона сіпнулася та й од'язалась. 2) Подергиваться, подернуться. Сіпається в його мишка на виду. Полт. 3) Рваться, рвануться. Аж грушу вивертає з коріння (чорт), так сіпається. Рудч. II. 24.
Сіпа́чий, а, е. Относящійся къ сіпакѣ.
Сіпну́ти, ся. См. Сіпати, ся.
Сі́пом, нар. Дергая. Коні везуть сіпом. Ромен. у. (Леонт.).
Сіпону́ти, ну́, не́ш, гл. Съ силой дернуть.
Сіпу́га, ги, м. = Сіпака. Грин. II. 165. Тут сіпуга, війт п'янюга вже не докучає. КС. 1882. IX. 568.
Сі́ра, ри, ж. Сѣра. Він мене сірою не
