Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/627

Ця сторінка вичитана

Село, ла́, с. Село, деревня. То гуляє козак Голота, погуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. Ум. Се́лечко, се́льце. Через наше сельце везено деревце. Чуб. III. 139. Ой дано ж єму та три селечка. АД. I. 149.

Се́льбище, ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187.

Сельськи́й, а́, е́. Сельскій, деревенскій. Разу їдного хлопці сельські зговорились меж собою. Рудч. Ск. I. 78.

Сельце́, ця́, с. Ум. отъ село.

Селю́к, ка́, м. Житель села, деревенщина. Простий люд — селюки. К. ЧР. 352.

Селю́чка, ки, ж. Жительница села, деревенщина. МВ. I. 25.

Селява, ви, ж. Шамая. Поп. 102.

Селяни́н, на, м. Поселянинъ, крестьянинъ. Ой задумав селянин міщаночку брати, вона йому одказала: „не вмію я жати“. Чуб. V. 685.

Селяни́ця, ці, ж. = Селянка. А із місця та міщаночки, а із села селяниці, хорошії молодиці. МУЕ. III. 83.

Селя́нка, ки, ж. Поселянка, крестьянка. Ум. Селя́ночка. Да із села да селяночка, а із міста міщаночка. Мет. 162.

Селя́нський, а, е. Сельскій.

Сембре́ля, сембри́ля, лі, ж. Плата слугамъ, нанятымъ рабочимъ. Вх. Зн. 62. Вознагражденіе натурой (молочными продуктами), даваемое гуцуломъ, хозяиномъ стада своимъ пастухамъ. Шух. I. 190. Фалиться неситий, що й сембрелю не виплатить. Федьк. III. 113.

Семе́єчка, ки, семе́йка, ки, ж. Ум. отъ сем'я.

Семена́стий, а, е. 1) Обильный сѣменами. 2) О цвѣтѣ: въ мелкихъ крапинкахъ, пестрый. Семинастий півник — як по сірому мов жовтуваті перинки. (Залюб.).

Семе́ник, ка, м. Пт. = Попичка. Вх. Пч. II. 13.

Семено́, на́, м. Сѣмя. Черн. у.

Семери́к, ка́, м. 1) Семь паръ воловъ. Рудч. Чп. 253. 2) Сито средней густоты, имѣющее въ основѣ 3, въ уткѣ 4 волоса. Вас. 152.

Семери́ця, ці, ж. Семь воловъ въ плугѣ. При доріжечці сам плужок оре, сам плужок оре семерицею. Чуб. III. 465.

Се́меро, числ. Семеро. Як напало на мене семеро перекупок, то ледві одгризлась. ЗОЮР. I. 147.

Семеря́га, ги, ж. Семряга. Ум. Семеря́жка. Своя семеряжка не важка. Ном. № 9644.

Семигри́венний, ного, м. = Семигривенник. Гурки — семигривенний за сотню. О. 1861. X. 146.

Семигри́венник, ка, м. Монета въ двадцать копеекъ. Дружко кладе на тарілку семигривенник грошей. Чуб. II. 593. Є семигривенник у кишені.... ходімо прогуляємо. Мир. Пов. I. 157.

Семиді́льник, ка, м. Дѣлающій за разъ нѣсколько дѣлъ.

Семиді́льниця, ці, ж. Дѣлающая за разъ нѣсколько дѣлъ. Грин. III. 109.

Семила́тний, а, е. Съ семью заплатами, — т. е. вообще покрытый заплатами. Шуточное слово въ выраженіи: „семряга семилатная, составленномъ какъ пародія къ выраженію: пищаль семип'ядная. Гей ти, татарюго, сідий бородатий, на що ти вповаєш? Чи на свою шапку-бирку, що шовком шита, вітром підбита, а зверху дірка? Чи на свої постоли боброві, що волоки шовкові, — в односталь з валу? Чи на свою семрягу семилатную? Макс. (1849), 16.

Семилі́тка, ки, ж. Имѣющая семь лѣтъ. Грин. III. 83. Стрів дівку семилітку. Чуб. V. 1190.

Семилі́ток, тка, об. Имѣющій или имѣющая семь лѣтъ. Грин. II. 269, 344. Найменший брат семиліток. Чуб. II. 167. Мати вмерла, я семилітком зосталась. Г. Барв. 462. Оженивсь я у петрівку та взяв дівку семилітку. Грин. III. 313.

Семина́рський, а, е. Семинарскій. У вашій семинарській бібліотеці певне єсть. Шевч. (О. 1862. IV. 22).

Семинари́ст, та, м. Семинаристъ. О. 1862. I. 54.

Семина́рія, рії, ж. Семинарія.

Семипе́рсний, а, е. ? Семиперсну могилу висипали, з семип'яделної пищалі подзвонили. Мет. 441.

Семипі́льний, а, е. Въ семь полотнищъ. Семипуольна сподниченька. Грин. III. 77.

Семип'ядельний, семип'яденний, а, е = Семип'ядний. З семип'яделної пищалі подзвонили. Мет. 441. І шаблюка, мов гадюка, й ратище-дрючина, й самопал