вать, показывать, давать показаніе. Московка свідчила, що він був там тоді, як батька били. Канев. у. Недоїдки свідчили, що тут були люде. Св. Л. 223. Йшла фальшивим свідком свідчити. Гол. IV. 543. Святеє писаніе свідчить-висвідчає. АД. I. 185.
Сві́дчитися, чуся, чишся, гл. Призывать во свидѣтели. Богом свідчиться, а чорту душу запродав. Ном. № 6790.
Сві́дчиця, ці, ж. = Свідка. Закр.
Сві́жий, а, е. Свѣжій. Оттака ловись, хоч дрібна, але свіжа. Ном. № 7857. Ум. Свіже́нький, свіже́сенький.
Свіжина́, ни́, ж. 1) Свѣжіе припасы, свѣжее. 2) Свѣжее свиное мясо. Угор.
Свіжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Освѣжать. Роса.... свіжить світ Божий. Стор. I. 243.
Сві́жість, жости, ж. Свѣжесть. Левиц. I. 471.
Свіжі́ти, жі́ю, єш, гл. Свѣжѣть.
Сві́жо, нар. Недавно, только что. (Поля) свіжо заскорожені. Мир. Пов. II. 85.
Свій, своя́, своє́, мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Ном. № 1732. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Як не свій хо́дить. Самъ не свой. Ном. № 2282. Я прибі́г не своїми. Я бѣжалъ безъ памяти. Г. Барв. 207.
Сві́йський, а, е. Домашній. Кожний свійський птах сусідивсь до людей в солом'яній хатині. К. Дз. 137. Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лущить. Стор. 1. 233.
Свіну́ти, ну́, не́ш, гл. Разсвѣсть. Світ свінув, а ти ще й не вставав. Як світ йому́ свіну́в — сразу ему все ясно стадо. Ном. № 4929. Як гав, так гав, поки свінуло на дворі. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 82).
Свіну́тися, не́ться, гл. безл. Разсвѣсть. Спиться, сниться, свінеться — все минеться. Ном. № 1135.
Свіргу́н, на́, м. = Цвіркун. Вх. Пч. I. 6.
Сві́рка, ки, ж. 1) Шворка или ремешекъ, которымъ кнутъ прикрѣпленъ къ кнутовищу. Желех. 2) Въ загадкѣ: мышь. Питалася швидка свірка, чи є хапко дома? (миша та кіт). Ном., стр. 294, № 129. 3) Сверчокъ. Желех.
Сві́рло, ла, с. = Свердел.
Сві́рні, нів, м. мн. Кандалы. А замкнули та Пилипка у желізні свірні. Гол. I. 161.
Сві́стонька, ки, ж. Ум. отъ свість.
Сві́сть, сти, ж. Свояченица. Мил. 157. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485. Ум. Сві́стонька, све́щенька. Ой глянь, зятеньку, на мене, меншая свістонька од тебе. Мет. 198. Скаче свещенька, скаче, чогось вона хоче: стрібного золотого од зятя молодого. Грин. III. 545.
Сві́т, ту, м. 1) Свѣтъ, разсвѣтъ. Коли ж так перед світом — аж Важко гарчить. Рудч. Ск. I. 151. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5. Поки світ-сонця дівкою не буду. Мет. 259. Світ-зоря́. Разсвѣтъ. Ой уставай, мій миленький, вже на дворі світ-зоря. Чуб. V. 535. На світ займа́тися. Свѣтать. На світ благословля́тися. Разсвѣтать. Ось нічка утекла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословляться. Греб. 386. 2) Свѣтъ, міръ, вселенная. Хто ж в світі знає, що Бог гадає. Ном. Ще я хочу на світі пожити. Мет. 95. Над нашого козаченька і в світі немає. Мет. 20. Се не близьки́й світ. Туда далеко. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. Мир. ХРВ. 8. Світ за́ очі, за очи́ма. Куда глаза глядятъ. Пішов — змандрував, бідолаха, світ за очі, — тільки й бачили. Полт. у. Іду світ за очі. Рудч. Ск. II. 16. — зав'яза́ти. Лишить свободы, стѣснить. Сві́ту запобі́гти. Получить помощь. Ном. № 4485. Сві́том ся блука́ти. Бродить по міру. А не пущу тя більше світом ся блукати. Федьк. 1. 34. Світ мені́ підня́вся. Мнѣ стало веселѣе, отраднѣе. Від сві́та ду́рень. Всесвѣтный дуракъ. Піти́ у світи́, — світа́ми. Пойти бродить по свѣту. Ном. № 11042. Я йду в світи. Рудч. Ск. I. 9. Взяла його на плечі і понесла світами. Гн. II. 66. У світа́х. Не дома, въ мірѣ. Я ж би тую Україну кругом облітала, я ж би свого миленького в світах пізнавала. Чуб. V. 5. Яки́м сві́том? Какимь образомъ? Мала-м трої дітей, всі трої сі потопили нараз. Ксьондз зачав тоди питати: яким світом, що, як? Гн. II. 127. Ум. Світо́к, світо́чек, сві́тонько. Ой уставай-же, мій миленький, — ой вже на дворі світок біленький. Чуб. V. 46. Пійду я по гірочці, гляну я по світочку. Чуб. V. 543. Ні в сві́точку. Никогда. Щоб там посвариться з ким, як другі, то ні в
