Прославля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. просла́витися, влюся, вишся, гл. 1) Прославляться, прославиться. Прославився на Вкраїні ще козак і Гонта. Ном. № 672. 2) Только сов. в. Прослыть. Він прославився у селі за великого злодія.
Просла́ти. См. Простилати.
Прослебізува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Прочесть по складамъ. О. 1862. I. 68. 2) Проговорить или прочитать вяло.
Просли́зувати, зую, єш, гл. Протекать, слезиться. Прослизує вода крізь вікно. Константиногр. у.
Просліди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Прослѣдить, пойти слѣдомъ. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315. 2) Сдѣлать, оставить слѣдъ. Коло хати слідочок, — ой хто його прослідив? То хлопчина молоденький до дівчини приходив, черевички приносив. Мил. 110.
Прослі́док, дку, м. Слѣдъ. НВолын. у. Прослідок по дорозі видко. Харьк. у. Та люта пожежа іще не зовсім загладилась: куди ні кинь оком, усюди виден був по їй прослідок. К. ЧР. 65.
Прослужи́ти, жу́, жиш, гл. Прослужить. А ну, каже, чи вірно прослужив (у наймах) год? Грин. I. 196.
Про́слух, ху, м. Слухъ, вѣсть, извѣстіе. Ні слуху, ні прослуху. Ном. № 1936.
Прослуха́ти, хаю, єш, сов. в. прослу́хати, хаю, єш, гл. Слушать, прислушиваться, послушать. Іще слухає-прослухає, чи не судить його де козак альбо мужик. АД. II. 110.
Просма́жити, жу, жиш, гл. Прожарить.
Просма́житися, жуся, жишся, гл. Прожариться.
Просмали́ти, лю́, лиш, гл. Прожечь (матерію, шерсть, волосы) Я у грубі запалив, собі штани просмалив. Чуб. III. 426.
Просмерді́ти, джу́, ди́ш, гл. Провонять.
Просмерді́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Провоняться. Ся просмердів світ. МУЕ. III. 56.
Просме́рднути, ну, неш, гл. Провоняться. Просмердла й ціла картопля, лежачи з гнилою. НВолын. у.
Просми́кувати, кую, єш, сов. в. просмикну́ти, ну́, не́ш, гл. Продергивать, продернуть сквозь что. Кождому гостеві просмикує в застіжку (стрічку). МУЕ. III. 153.
Про́сміх, ху, м. Улыбка. Павлогр. у.
Просмі́ха́тися, ха́юся, єшся, сов. в. просміхну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Улыбаться, улыбнуться, усмѣхаться, усмѣхнуться. От бачиш, вже й пригадав, що то за граблі, просміхуючись сказав батько. Грин. II. 207. Піч наша регоче, коровгаю хоче, а припічок просміхається, коровгаю дожидається. Грин. III. 472.
Просмія́ти, мію́, є́ш, гл. 1) Осмѣять. Як би за годинку перед тим Мася побачила, що хто робить такі штукі, сама просміяла б, а тепер ось як! Св. Л. 14. 2) Утратить что изъ за смѣха. А яка ж є доля тієї дівки, що ся сміяла? — Вона свою долю просміяла. Гн. II. 167.
Просмокта́ти, чу́, чеш, гл. Прососать. Вода раз греблю просмоктала, — ну що ж! узять й загатить. Гліб.
Просмоли́ти, лю́, лиш, гл. Просмолить.
Просні́дати, даю, єш, гл. Утратить изъ за завтрака, завтракая. Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала. Ном. № 8878.
Просну́тися. См. Просинатися.
Про́со, са, с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78. 2) Проса́. Поля засѣянныя просомъ. 3) Про́со ди́ке. Раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. I. 8. 4) Про́со туре́цьке. Раст. а) = Просо дике. Вх. Пч. I. 8. б) Sorghum vulgare. Херс. 5) Про́со, про́со сіяти. Родъ игры (въ двухъ варіантахъ). Ив. 66, 75. О. 1861. XI. Св. 36. Маркев. 74. Чуб. III. 65. Ум. Прісце́. Іще то не біда, як у просі лобода, а оттоді біда, як ні прісця, ні лободи. Ном. № 14310.
Просокота́ти, чу́, чеш, просокоті́ти, чу́, ти́ш, гл. О курицѣ: прокричать, проклохтать, прокудахтать.
Просоли́ти, ся. См. Просолювати, ся.
Просолі́ти, лі́ю, єш, гл. Просолиться, просолѣть. Солонії млаки слізьми просоліли. К. Досв. 11. Просоліла риба. Константиногр. у.
Просолода́ти, да́ю, єш, гл. Просолодѣть.
Про́солодкуватий, а, е. Сладковатый. Я люблю хліб просолодкуватий. Волч. у. Просолодкувате тісто. Волч. у.
Просо́лювати, люю, єш, сов. в. просоли́ти, лю́, лиш, гл. Просаливать, просолить.
Просо́люватися, лююся, єшся, сов. в. просоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Просали-
