что. Що мої реберечка травка поростає, а мої карі очі кров прокапає. Чуб. V. 662.
Прокарата́ти, та́ю, єш, гл. Прожить. Як довгий вік прокаратаєш. Г.-Арт. (О. 1861. III. 112).
Проката́ти, та́ю, єш, гл. Прокатать (на лошади).
Проката́тися, та́юся, єшся, гл. Прокататься. Син каже: прокатаємось. Рудч. Ск. I. 101.
Прокахи́кати, каю, єш, гл. Прокашлять сухимъ кашлемъ.
Прокача́ти, ча́ю, єш, гл. Прокатать извѣстное время (бѣлье).
Прокача́тися, ча́юся, єшся, гл. Проваляться. Всю ніч прокачалася і таки не заснула. Харьк. Два тиждні хвора прокачалася.
Прока́шлювати, люю, єш, сов. в. прока́шляти, ляю, єш, гл. Прокашливать, прокашлять.
Прока́шлюватися, лююся, єшся, сов. в. прока́шлятися, ляюся, єшся, гл. Прокашливаться, прокашляться. О, бодай його! — скрикнув він, прокашлюючись. Мир. Пов. II. 52. Прокашляйсь без зубів, сестрице, до мене ближче прихились. Котл. Ен.
Проква́кати, каю, єш, гл. Проквакать.
Проква́сити, шу, сиш, гл. — ду́шу. Ѣдою, преимущественно кислою, немного оживить себя. Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вирву, — буде чим душу проквасить. Рудч. Ск. II. 24. (Вівця) почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці та хоч капельку проквасити душу од тії страшенної пилюги. Мир. ХРВ. 39.
Проквасні́ти, ні́ю, єш, гл. Прокиснуть.
Проквасні́тися, ні́юся, єшся, гл. = Проквасніти. Вх. Уг. 263.
Проквили́ти. См. Проквиляти.
Проквиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. проквили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Плакать, стонать, простонать. 2) Кричать, прокричать (преимущественно жалобно. О нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ). АД. I. 185. Вовки-сіроманці квилять-проквиляютъ. Мет. 443. Там сидить ясен сокіл-білозерець, жалобненько квилить-проквиляє. АД. I. 190.
Проквіта́ти, та́ю, єш, гл. = Процвітати. Гол. IV. 523.
Проквокта́ти, кчу́, чеш, гл. Проклохтать (о курицѣ).
Прокво́листо, про́кволо, про́кволом, нар. Медленно. Прокволом співати. Сквир. у.
Про́кид, ду, м. Пробужденіе. Прокид від сну. К. Дз. 110.
Прокида́ти, да́ю, єш, сов. в. проки́дати, даю, єш, и проки́нути, ну, неш, гл. 1) Расчищать, расчистить, прогресть отъ снѣга и пр. Ну й понамітало снігу! Треба прокидати (прокинути) стежку від хати до хліва. 2) Не попадать, не попасть, промахнуться. Стріляли козаки та рейтари. І вони прокинули. Морд. Пл. 171. 3) Простилать, простлать. Прокинувши на полу ряднину, лягла й сама хоч задрімати. Мир. ХРВ. 56. Та зійду я на могилу, та прокину сірячину, та ляжу трохи спочину. КС. 1883. IV. 907. (Нп.). 4) Истрачивать, истратить, потерпѣть убытокъ. На весіллі в родичів рублів п'ять прокинеш. Лубен. у. На тому заробиш, на тому прокинеш. Лубен. у. 5) Сов. в. только проки́нути. Будить, разбудить. Цілу ніч прокидало Христю материне важке зітхання. Мир. Пов. I. 118. Заснула без подушки, — прокинули б дівчину та поклали б їй подушечку. Зміев. у.
Прокида́тися, да́юся, єшся, сов. в. проки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Просыпаться, проснуться. Вночі прокинешся, — не спить Василько мій. МВ. II. 9. Иногда прокинутися въ знач. очнуться. МВ. (О. 1862. III. 41). Зомлів Марко, й земля задріжала… Прокинувся… до матері, — а мати вже спала. Шевч. 118. 2) Появляться, появиться; встрѣчаться, случаться. Щоки повпадали і вже волосся прокидається біле. О. 1862. X. 8. Стали прокидатись де-где й злодіячки — новина в Пісках. Мир. ХРВ. 119. Все ж таки прокидається такий час, шо вони й гулящі бувають, і одпочинуть як слід. Драг. 171. 3) Только сов. в. ? Отелиться. Рано походила наша корова, то рано й прокинулась. Зміев. у.
Прокипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Прокипѣть.
Прокиса́ти, са́ю, єш, сов. в. проки́с(ну)ти, ну, неш, гл. Прокисать, прокиснуть. Нехай кисне, — не прокисне, да нікому їсти. Чуб. V. 133.
Прокі́п'я, п'я, с. Праздникъ 8 іюля (Прокопа).
Проклада́ти, да́ю, єш, сов. в. прокла́сти, кладу́, де́ш, гл. Прокладывать, проложить. Проклали зірочки дорогу у Русалим. Стор. МПр. 41.
Проклина́ти, на́ю, єш, сов. в. проклясти́, кляну́, не́ш, гл. Проклинать, проклясть. Пішла мати да плачучи, свого сина проклинаючи. Макс. Дівчинонька плаче,
