провідницю, — хоть сестрицю. Мет. 225. Ум. Провідни́чка.
Провідни́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ провідниця. 2) Особая свѣчечка во время похоронъ: съ такими свѣчечками въ рукахъ дѣти становятся вокругъ гроба предъ выносомъ его изъ дому, трижды ихъ притушиваютъ, а остатокъ прилѣпляютъ къ срединѣ гроба. Мил. 169.
Прові́дувати, дую, єш, сов. в. прові́дати, даю, єш, гл. = Відвідувати, відвідати. Опріч дівчат приходили провідувати Оксану й жінки, й молодиці, бо Оксану усі селом любили. Кв.
Про́віз, пред. = Проз. А я проїду провіз наші чати. К: МБ. X. 19.
Провікува́ти, ку́ю, єш, гл. Прожить жизнь. Сама свій вік провікує. Зміев. у.
Прові́рити. См. Провіряти.
Прові́рчування, ня, с. Просверливаніе. Харьк.
Прові́рчувати, чую, єш, сов. в. проверті́ти, рчу́, ти́ш, гл. Просверливать, просверлить, пробуравить. Провірчуй дірку в дошці отим великим свердлом. Харьк. у.
Провіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. прові́рити, рю, риш, гл. = Перевіряти, перевірити.
Прові́трити, ся. См. Провітрювати, ся.
Прові́трювати, рюю, єш, сов. в. прові́трити, рю, риш, гл. Провѣтривать, провѣтрить. Шевч. 169. Треба провітрювати одежу. НВолын. у. Нехай тільки сунеться, то ми його на першій осиці провітрим. Стор. МПр. 221.
Прові́трюватися, рююся, єшся, сов. в. прові́тритися, рюся, ришся, гл. Провѣтриваться, провѣтриться. Шевч. 169. Ви трошки провітритесь і поздоровшаєте. Левиц. Пов. 271.
Провіща́ти, ща́ю, єш, гл. 1) Возвѣщать, проповѣдывать. Ти ж (Іван Хреститель) ходивши по містах і селах провіщав: „покайтеся від гріхів“. Чуб. I. 172. 2) Предвѣщать. Що ж за гомін чудний ходить од краю до краю? Чи він що нам нагадує, чи що провіщає? Кост. (О. 1861. II. 45).
Прові́що, нар. Зачѣмъ, для чего. Навіщо й провіщо своє віддати?
Провіщува́ти, щу́ю, єш, гл. Предсказать, возвѣстить. Сич провіщував щось недобре.
Прові́яти, ві́ю, єш, гл. Провѣять (зерно). А що ж тут міркувать? Не полінуйсь провіять, — сказала Хівря тут, — в мішечки позсипай. Г.-Арт. (О. 1861. III. 93).
Провлада́ти, да́ю, єш, гл. Провладѣть.
Провода́рь, ря́, м. Проводникъ, вожатый. Ізмалечку я був сирітським батьком, від матері — проводарем удовам. К. Іов. 67.
Про́води́, ві́д, м. мн. 1) Ѳомина недѣля. О. 1861. XI. Св. 42. То було на самі проводи, і треба було через кладовище йти, де на гробах у той день усі поминають своїх родичів. Кв. Після провід ми уп'ять поїдьмо до товару. Харьк. г. Після провід ми уп'ять поїдьмо туди. Харьк. г. 2) — руса́льні, руса́льчини. Первый понедѣльникъ послѣ троицкихъ святокъ, когда, согласно повѣрью, провожаютъ пѣснями уходящихъ русалокъ. Грин. III. 116.
Проводи́рь, ря́, м. = Проводарь. Св. Л. 139. Горе вам, проводирі сліпі! Єв. Мт. XXIII. 16.
Прово́дити, джу, диш, сов. в. провести́, веду́, де́ш, гл. Проводить, провожать, провести. Котилася зірка з неба та впала додолу: ой хто мене молодую проведе додому? Проводь, проводь, козаченьку, проводь, не барися. Нп.
Прово́дитися, джуся, дишся, сов. в. провести́ся, ду́ся, де́шся, гл. Продолжаться, продолжиться, тянуться, длиться, продлиться. Як пішло по судах, та й провелось оте діло і геть довго. Лебед. у.
Провожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Проводити. Провожала, сина, мати. Шевч. 32.
Прово́зити, жу, зиш, сов. в. провезти́, зу́, зе́ш, гл. Провозить, провезти. Верстви зо дві я його провіз, а там він уже сам пішов. Харьк. у.
Проволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. проволокти́, чу́, че́ш, гл. Протаскивать, протаскать, проволочь.
Проволіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. проволокти́ся, чу́ся, че́шся, гл. 1) Протаскиваться, протащиться. 2) Тянуться, протянуться. Це діло проволоклось до Різдва. НВолын. у.
Проволово́дити, джу, диш, гл. Затянуть, замедлить.
Проволово́дитися, джуся, дишся, гл. Промедлить, провозиться.
Проволо́ка, ки, ж. Замедленіе, проволочка. Шевч. (О. 1862. III. 7). Пішло наше діло у проволоку. Волч. у.
Проволоки́та, ти, ж. Бродяжничество, шлянье. Як пустить Бог Микиту на проволокиту, то аби де умре. Ном. № 2120.
Проволочи́ти, чу́, чиш, гл. = Проволокти.
Проволочи́тися, чу́ся, чишся, гл.
