либо дѣла. Князь Василь.... прихиляється до нашої козацької справи. К. ЦН. 224.
Прихисти́ти, хищу́, сти́ш, гл. Спрятать, дать пріютъ, мѣсто. Понакладала на вози садовину: груші та сливи, щоб везти на ярмарок, а решту, що не влізла в вози, треба прихистить у коморі або в хижці до завтрього до ранку. Рк. Левиц.
Прихитрува́ти, ру́ю, єш, гл. Ухитриться. Ти так прихитруй і украдь те лоша. Грин. I. 163.
Прихі́д, хо́ду, м. 1) Приходъ, прибытіе. Левиц. Пов. 41. Чуб. IV. 71. Г. Барв. 505. 2) Входъ. З приходу в селі твань страховенна. Радом. у. Нора з приходу узенька. Драг. 81. Ой ходила та Маруся по вгороду та садила сад-виноград з приходу. Мил. Св. 34. На прихо́ді. При входѣ. Його хата у містечку на приході. НВолын. у. Янкелева хата на місті зараз на приході. НВолын. у.
Прихідець, дця, м. = Прихідько. Ой роде, роде багатий, та давай же товар рогатий, а ви, братіки, — коників, а ви, сестриці, ягниці, а ви, прихідці, — по копійці. Грин. III. 495.
Прихі́дцями, нар. Урывками.
Прихі́дько, ка, м. Пришлецъ. Що ж се таке, що все платимо ми та ми, а прихідьки як? Хиба вони дурно житимуть на нашій землі. Кобел. у.
Прихли́ськувати, кую, єш, гл. Прихлебывать. Їсть паляницю, а чаєм прихлиськує. Зміев. у.
Прихлю́пати. См. Прихлюпувати.
Прихлюпну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ прихлюпувати. А дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи, та й займуться; а він возьме та й прихлюпне, та й прихлюпне водою, щоб не так горіли. Рудч. Ск. I. 124.
Прихлю́пувати, пую, єш, сов. в. прихлю́пати, паю, єш, гл. Заливать, залить водой. Вона прихлюпує тепер огонь водою.
При́хмарно, нар. Довольно пасмурно. Тоді було прихмарно. Новомоск. у.
Прихмели́тися, лю́ся, лешся, гл. Опалиться, прижечься (о хлѣбѣ на корню). Барзо прихмелився ярец. Вх. Лем. 457.
При́хнути, ну, неш, гл. = Пирхнути 1. Чуб. II. 303.
Прихова́ти, ся. См. Приховувати, ся.
Прихо́вувати, вую, єш, сов. в. прихова́ти, ва́ю, єш, гл. Припрятывать, припрятать. К. Іов. 86.
Прихо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. прихова́тися, ва́юся, єшся, гл. Запрятываться, запрятаться. Вона плакала гірко, де небудь приховавшися. МВ. III. 111.
Прихо́день, дня, прихо́дець, дця, м. = Прихідько.
Прихо́дити, джу, диш, сов. в. прийти́, йду́, йдеш, гл. 1) Приходить, прійти. Коли це приходить до його лисичка та й питає. Рудч. Ск. I. 23. Прийшов до його отаман його, бере за рученьку, жалує його. Нп. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин і ото вже на Вишгород б'є, а далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. I. 3. Прийшла звістка до милої, що милого вбито. Мет. 103. 2) Наступать, наступить, прійти. Ой як прийде ніч темненька, — я не можу спати. Чуб. V. 61. Що як прийде суботонька, — я змиюся й росчешуся. Нп. Прийшли літа, минулися, — я їх не лічила. Чуб. V. 360. Прийшло́ на ра́но, прийшло́ на ве́чір. Настало утро, насталъ вечеръ. Гн. I. 172. 3) — до па́м'яти. Приходить, прійти въ сознаніе. До смерти своєї до пам'яти не приходив. Драг. 86. 4) — на свій хліб. О дѣтяхъ малыхъ: начинать питаться не молокомъ матери, а иной пищей. ЕЗ. V. 123.
Прихо́дитися, диться, сов. в. прийти́ся, деться, гл. безл. 1) Приходиться, прійтись. Десь прийдеться тут пропасти. Рудч. Ск. II. 19. Не приходиться москаля дядьком звати. Ном. № 850. 2) Случаться, случиться прійтись. Не приходилось бачити. 3) Доставаться, достаться. Г. Барв. 453. У кого мало жита, нехай не розсіває, бо воно і так гірко приходиться. Рудч. Ск. II. 127. 4) До чо́го прихо́дитись. Къ чему идти. Він знав, до чого се приходиться, здрігнув увесь. Кв. I. 99.
Приходя́щий, щого, м. Захожій, гость. Скнарість така! І звичаю сього нема, щоб на столі хліб був на приходящого. Г. Барв. 93.
Прихожа́ти, жа́ю, єш, прихожда́ти, жда́ю, єш, гл. = Приходити. То козачка-неборачка до його прихожає. Чуб. V. 934. То до їх дівка-бранка Маруся, попівна богуславка, прихождає. АД. I. 230.
Прихоло́дний, а, е. Холодноватый. Вх. Лем. 457.
Прихопи́ти. См. Прихоплювати.
Прихо́плювати, люю, єш, сов. в. прихопи́ти, плю́, пиш, гл. Прихватывать, прихватить.
Прихо́рний, а, е. Нарядный. Городницк. у.
