ти, дівко, свою долю у п'ятінку приспівам, в суботоньку приснідала, в неділеньку согрішила, що до церкви не сходила. Чуб. V. 602.
Приснопи́ти, плю́, пи́ш, гл. Прибить, пришибить. Г. Барв. 131. Коли не кулаком, то словом приснопить. Г. Барв. 273.
При́снути, ну, неш, гл. 1) Брызнуть. Повновида, краска з лиця як не присне. Г. Барв. 102. Треба набрати у рот води та й приснути нею проти сонця. Ком. I. 2) Фыркнуть. Захлинувся, чхнув і приснув. Г.-Арт. (О. 1861. III. 106). 3) Прыснуть, вырваться, выскочить, вылетѣть. Як схоче скочить, то аж в землю присідає, та й присне разом відтіля. Греб. 395. Стрепет приснув над кущами. Щог. В. 53. Присне сніг із під копит. Щог. Сл. 7. Приснули на синім морі скалки. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). З печі, з горючого дерева, присне вуголь і вискочить аж насеред хати. ЕЗ. V. 191.
Присогласи́ти. См. Присоглашати.
Присоглаша́ти, ша́ю, єш, сов. в. присогласи́ти, шу́, си́ш, гл. Привлекать, привлечь къ участію, склонять, склонить. Він самий первий, та ще двох присогласив. Присоглаша шинкарь нашого, щоб той перейшов у їхню віру. Мнж. 122.
При́сок, ску, м. Горячая зола съ огнемъ. Прогріб присок в огнищі. Грин. II. 183. При́сок зси́пати на ко́го. Задѣть, разсердить кого. Це на його як приску зсипав. НВолын. у.
Присоли́ти. См. Присолювати.
Присоло́джувати, джую, єш, сов. в. присолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Подслащивать, подсластить. 2) Привлекать, привлечь на свою сторону. Чимсь присолодила вона його. НВолын. у. 3) — язика́. Ябедничать, наябедничать. Св. Л. 223. Чи не ти язика присолодив? Та він і руками й ногами відхристюється. Не дух же святий навіває інспектора! От ми і зговорились докопатись до донощика. Св. Л. 221.
Присо́лювати, люю, єш, сов. в. присоли́ти, лю́, лиш, гл. Присаливать, присолить. Не присолювала й не затовкувала страви. Г. Барв. 92.
Присота́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Привязаться, пристать. Ой присоталась до серденька туга, та й не може відчіпиться. Шейк. Бытъ Подолянъ. I. 59. 2) Придти, прибрести. Прошу не остаться на мою прозьбу до мене присотаться. Грин. II. 197.
При́сох, ха, м. Столбъ въ клу́ні для поддержанія крыши; столбъ для укрѣпленія плетня. Козел. у.
Присо́х(ну)ти. См. Присихати.
Присочи́ти, чу́, чи́ш, гл. Подкараулить. ЗОЮР. I. 160. Я таки присочила, хто в нас капусту краде. Черниг. у. Треба присочити качку, де вона несеться.
При́спа, пи, ж. = Призьба. І дід, і баба у неділю на приспі вдвох собі сиділи. Шевч. 100.
При́спанка, ки, ж. Наложница, любовница. Вх. Зн. 56.
Приспати. См. Присипляти.
Приспа́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Поспать съ мужчиной. Вх. Лем. 456.
При́спів, ву, м. Припѣвъ. Г. Барв. 366.
I. Приспіва́ти. См. Приспівувати.
II. Приспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. приспі́ти, спі́ю, єш, гл. 1) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣть. Жито поспіло, приспіло діло. Лукаш. 85. Отцевська-матчина молотва у купецтві, і в реместві, і на полі, і на морі на поміч приспіває. АД. I. 181. 2) Поспѣвать, поспѣть, созрѣть. Вже вдовонці пшениця приспіла. Чуб. V. 856. 3) Застигнуть. Смерть старих приспіла швидко. Рудч. Ск. I. 131.
Приспівка, ки, ж. = Приспів, то что кому либо о немъ поютъ. Чуб. III. 395. Згадала чогось до неї мою приспівку, бо приспівками змалку звикли розмовляти з Настусею. Г. Барв. 466. І я тепер на приспівки їм здався. К. Іов. 63.
При́співок, вку, м. = Приспів. Гарна пісенька та ще й з приспівком. Константиногр. у.
Приспівну́ти, ну́, не́ш, гл. Пропѣть, припѣть. Да ще притупне ногою і приспівне сі слова, — так її і вразить. Г. Барв. 340.
Приспі́вувати, вую, єш, сов. в. приспіва́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Припѣвать, припѣть. Котл. НП. 391. Теща дитя колихала і дитині приспівам: „люлю, люлю, татарчатко!“ АД. I. 288. Нехай лишень сядуть за стіл, уже не я буду, щоб не приспівала йому: „Старший боярин як болван.“ Кв. А вона сама грає і приспівує. Рудч. Ск. I. 160. Приспівувати па́рубка ді́вчині. Называть ихъ имена вмѣстѣ въ пѣснѣ. МУЕ. III. 11, 12. 2) Упустить, утратить изъ за пѣнія. Да ти, дівко, свою долю у п'ятінку приспівала и т. д. (Чуб. V. 602), — см. Приснідати.
Приспі́льниця, ці, ж. Масляница. Угор.
