Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/369

Ця сторінка вичитана

женьки вечерять посіли. Чуб. V. 150. Посіли вони любенько, п'ють собі, гуляють. Драг. 156. Кінь сказав, щоб ми сідали на його, ми й посіли обоє. Чуб. II. 141. 2) Осѣсть, покрыть что слоемъ. На губах посіла смага. Левиц. I. 75. Курява посіла на семинаристів. Левиц. Пов. 4. 3) Переносно: пропасть. Біда, пане-гетьмане! оттепер ми посіли. К. ЧР. 344. 4) См. II Посідати.

По́сіткий, а, е. О матеріи: рѣдкій. Посітке полотно. НВолын. у.

Посі́яти, сі́ю, єш, гл. 1) Посѣять. Посіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Ой посію на горі пшеницю, під горою овес. Мет. 68. 2) Насмѣшливо: потерять. С-під очей у мене хто хоч бери, я не бороню, і своє усе посію. Г. Барв. 365.

Посі́ятися, сі́юся, єшся, гл. 1) Посѣяться, засѣяться. Полем розстелися (ниво), та посійся добрим житом. Шевч. 652. 2) О волосахъ: разсыпаться. Очіпок зовсім звис на очі, волосся посіялось. Г. Барв. 115.

Поска́бити, блю, биш, гл. Занозить.

Поскавуча́ти, чу́, чи́ш, гл. Повизжать.

Поскака́ти, чу́, чеш, гл. Поскакать. Поскачи гайдучка та й передо мною. Чуб. V. 1075. Ой баранці круторогі поскакали по дорозі. Чуб. III. 454.

Поска́кувати, кую, єш, гл. Поскакивать, попрыгивать. Вже вода ставна леліла і стали поскакувать щучки дрібненькі. МВ. (О. 1862. I. 72).

Поскалі́чувати, чую, єш, гл. Искалѣчить (многихъ).

Поска́ржитися, жуся, жишся, гл. Пожаловаться.

Поскарлю́чувати, чую, єш, гл. Искривить, согнуть (многихъ).

Поскарлю́чуватися, чуємося, єтеся, гл. Искривиться, согнуться въ крючекъ (во множествѣ). Поскарлючувався ячмінь од спеки (в полі). Волч. у.

Поскасо́вувати, вую, єш, гл. Уничтожить, упразднить (во множествѣ).

Поскверни́ти, ню́, ни́ш, гл. Изгадить. Посквернило дорогу. Харьк. г.

Поски́глити, лю, лиш, гл. Повыть.

Поскида́ти, да́ю, єш, гл. То-же, что и ски́нути, но во множествѣ. Йовдоха-святоха скоренько усе із себе поскидала та у піч, а сама сидить. Рудч. Ск. I. 177. Поскидала з себе шовкове убрання, наділа знов своє рам'я. Рудч. Ск. II. 46. Поскидав потужних з престолів. Єв. Л. I. 52.

Поскі́нний, а, е. = Плоскінний.

Поскінь, кони, ж. = Плоскінь. Вх. Пч. II. 29.

Поскіпа́ти, па́ю, єш, гл. Расколоть на лучинки для растопки. А чим у грубі роспалювати? — Оте соснове полінце поскіпай, то й роспалиш. Харьк.

Поскіпа́тися, па́юся, єшся, гл. Расколоться на лучинки для растопки. Сучковата дровина — не поскіпається. Харьк.

Посклада́ти, да́ю, єш, гл. То-же, что и скла́сти, но во множествѣ. Драг. 95. Зараз і задумається і рученята поскладає. Кв. Баранина в горшках поскладена стоїть. Мнж. 130.

Посклада́тися, да́ємося, єтеся, гл. 1) Сложиться (во множествѣ). 2) Уложиться (о многихъ).

Поскле́ювати, юю, єш, гл. Склеить (во множествѣ).

Посклика́ти, ка́ю, єш, гл. Созвать (многихъ). Поскликала собачню. Стор. МПр. 112.

Посклика́тися, ка́ємося, єтеся, гл. Перекликаясь, созвать другъ друга. Поскликались вони докупи. Рудч. Ск. I. 31.

Поскли́ти, клю́, ли́ш, гл. Вставить стекла (во множествѣ).

Посклярува́ти, ру́ю, єш, гл. Побыть стекольщикомъ.

Поско́вувати, вую, єш, гл. Сковать (многихъ). У три ряди бідних, безщасних невольників посажено, по два, по три докупи посковувано. АД. I. 10.

Посколо́чувати, чую, єш, гл. Возмутить (воду во многихъ мѣстахъ); взболтать (во множествѣ).

Посколу́пувати, пую, єш, гл. Сковырять; исковырять (во множествѣ).

Поско́лювати, люю, єш, гл. То-же, что и сколо́ти, но во множествѣ).

Поско́пувати, пую, єш, гл. То-же, что и скопа́ти, но о многомъ.

Поскори́тися, рю́ся, ришся, гл. Поторопиться. Поскоріться ж, щоб я не гнівалась. МВ. О. 1862. III. 48). О, я вже поспішуся-поскорюся. МВ. (О. 1862. I. 87).

Поскоро́дити, джу, диш, гл. Забороновать.

Поскоро́мити, млю, миш, гл. Оскоромить.

Поскоро́митися, млюся, мишся, гл. Оскоромиться.

Поско́рчувати, чую, єш, гл. Покорчить. Руки поскорчує та позводить. Кв.

Поско́чити, чу, чиш, гл. Прыгнуть; быстро пойти. Поскочила Орися до дверей. К. (ЗОЮР. II. 201).