Та й замовкла русалочка, в Дніпро поринула. Шевч. 359.
Пори́пати, паю, єш, гл. Поскрипѣть.
Пори́патися, паюся, єшся, гл. Походить то входя, то выходя и скрипя дверью.
Порипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Поскрипѣть.
Пори́скати, каю, єш, гл. = Поризькати. Порыскала як свиня, та й плати їй. НВолын. у. Треба порискати там ще, чи нема картоплі. НВолын. у.
Порисува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Начертить (во множествѣ).
Порисува́тися, су́юся, єшся, гл. Покрыться трещинами. Дошка порисувалася. Лубен. у. (Леонтовичъ).
Пори́ти, ри́ю, єш, гл. Изрыть. Увесь город мені ваші свині порили. Богод. у.
Пори́тися, ри́юся, єшся, гл. Порыться.
Порихтува́ти, ту́ю, єш, гл. Снарядить, приготовить. Та порихтуй воза, а я піду за волами. Черк. у. Велів гармати порихтувати, на Вирвин город стріли пускати. Мет. 335.
Пори́ш, шу́, м. Раст. Verbena officinalis. Вх. Пч. II. 37.
По́ріб, робу, м. Утокъ. Желех. Гол. Од. 37, 40.
Порі́бля, лі, ж. = Поребрина. Хотин. у.
Порібрє, ря, с. = Порібля. МУЕ. I. 106.
Порі́брина, ни, ж. = Поребрина. Козел. у. Черк. у.
Порі́б'я, б'я, с. = Поребрина. Черк. у.
Порівня́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Сравнять. Порівняй, Боже, і гори, і долини. Мет. 315. 2) Уравнять. К. ЧР. 354. Всіх нас сира земля порівняє. Мир. Пов. II. 42. 3) Сравнить.
Порівня́тися, ня́юся, єшся, гл. Поравняться. А він, порівнявшись із нами, та й каже: „Здорові!“. ЗОЮР. I. 253.
По́рівці, нар. Врозь, поодиночкѣ. Ягоди на калині, на бузині кетягами, а на тернові по̀рівці. НВолын. у.
Порі́г, ро́гу, м. 1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. Мет. 89. У поро́гах стоя́ти. Стоять у порога. КС. 1883. II. 383. Мнж. 66. П'ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо. Грин. II. 302. 2) Порогъ на рѣкѣ. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, — ревуть пороги і могили-гори. Шевч. 4. 3) Нижняя часть живота (у родильницы?) Дитина стала у порогах та й стоїть (у породіллі). Волч. у. Ум. Порі́женько. Грин. III. 525. Порі́жок, порі́жечок.
Порі́ддя, дя, с. Родъ, порода, поколѣніе. Чу у їх поріддя таке, що вони всі однаково нездужають. Лебед. у.
Поріді́шати, шаю, єш, гл. = Порідшати.
Порідни́ти, ню́, ни́ш, гл. Породнить, сдѣлать роднымъ. Поріднила нас недоля.
Порідни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Породниться. Не судив Господь нам поріднитись. МВ. II. 140.
Порі́дня, ні, ж. = Поріддя. З нашої порідні не було такого. Черк. у.
Порі́дшати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться рѣже, порѣдѣть. Порідшав, дуже порідшав ліс. Богод. у.
По́ріж, жі, ж. Крупноячейная сѣть изъ толстыхъ нитокъ, покрывающая густую рыболовную сѣть. Харьк. г. Вас. 188.
Порі́женько, ка, м. Ум. отъ поріг.
Порі́жок, жка, м. 1) Ум. отъ поріг. 2) Перекладина, поперечная перегородка въ лодкѣ. Черк. у.
Порі́зати, жу, жеш, гл. 1) Порѣзать, обрѣзать. 2) Перерѣзать (многихъ). Найшли пуд мостом дітей порізаних. Чуб. II. 475.
Порі́затися, жуся, жешся, гл. Обрѣзаться.
Порі́зник, ка, м. Раст. = Поранник. О. 1861. I. 206.
Порізникува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть мясникомъ нѣкоторое время.
Порізни́ти, ню́, ни́ш, гл. Раздѣлить, разрознить. Ото ж порізнили мене з братом, то ми й живемо собі кожен особше. Новомоск. у. Неситії ксьондзи, магнати, нас порізнили, розвели. Шевч. (1883). 458. Неволя порізнила дітей одних батьків. Мир. ХРВ. 356.
Порізни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Раздѣлиться; разойтись. ЗОЮР. I. 259. Вони порізнились собі й стало три двори, а перш був один великий. Новомоск. у. Ми з чоловіком чотирнадцять год жили, а тепер прийшлося, — порізнилися. Луб. у.
По́різно нар. Отдѣльно, врозь. НВолын. у. Планети не гуртом бігають, а вростич, жадна собі порізно. Ком. I. 25.
Поріка́ти, ка́ю, єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Порі́кувати, кую, єш, гл. Роптать, МВ. II. 84.
Поріст, росту, м. Ростокъ.
Поріча́нин, на, м. Прирѣчный житель. Сумск. у.
