Понаці́люватися, люємося, єтеся, гл. Прицѣлиться (о многихъ).
Поначиня́ти, ня́ю, єш, гл. Начинить, нафаршировать, набить (во множествѣ). Ковбаси вже поначиняла. Богодух. у.
Поначи́тувати, тую, єш, гл. Вычитать (во множествѣ).
Поначи́туватися, туємося, єтеся, гл. Начитаться (о многихъ). Ми й сами всього того доволі поначитувались. К. Хата, IX.
Поначі́плювати, люю, єш, гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Левиц. Пов. 143. Поначіплювано густо струни золотії. К. МБ. 141.
Поначі́плюватися, люємося, єтеся, гл. Вцѣпиться, прицѣпиться (о многихъ). Як поначіплювались їй і в плахту, і в намітку грішнії душі, щоб і собі з того пекла вибраться. ЗОЮР. I. 308.
Поначі́сувати, сую, єш, гл. Начесать (во множествѣ).
Понаша́рпувати, пую, єш, гл. Надергать, натеребить (во множествѣ).
Понашатко́вувати, вую, єш, гл. Нашинковать (капусты, — во множествѣ). Ми собі по здоровій діжці капусти понашатковували.
Понаше́вкуватися, куємося, єтеся, гл. Найти толпой, налѣзть (во множествѣ). Понашевкувалось у хату такого народу — і родичі, і свати, і чужі. Александров. у.
Понаше́пуватися, пуємося, єтеся, гл. = Понашевкуватися. Це вже після запорожців понашепувались сюди пани. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Понашерето́вувати, вую, єш, гл. Тоже, что и нашеретувати, но во множествѣ.
Понашива́ти, ва́ю, єш, гл. Нашить (во множествѣ). На тіх латках нові латки понашивано. Г. Барв. 304. Ти собі понашиваєш дорогих суконь. Левиц. Пов. 59.
Понаші́птувати, тую, єш, гл. То-же, что и нашептати, но во множествѣ.
Понашко́джувати, джую, єш, гл. То-же, что и нашкодити, но во множествѣ.
Понашма́ркувати, кую, єш, гл. То-же, что и нашмаркати, но во множествѣ.
Понашмато́вувати, вую, єш, гл. Нарѣзать, нарвать кусковъ.
Понашу́кувати, кую, єш, гл. Выискать, найти (во множествѣ).
Понащи́пувати, пую, єш, гл. Нащипать (во множествѣ).
Понащі́плювати, люю, єш, гл. Привить (во множествѣ). Він, покійник, і яблук, і груш понащіплював. Богодух. у.
Понащу́лювати, люю, єш, гл. Насторожить (во множествѣ). Коні понащулювали вуха.
Поневі́льний, а, е. Насильственный, принудительный. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала. Гол. I. 203.
Поневі́рнити, нію, єш, гл. Сдѣлаться хуже. Поневірніли воли.
Поневіря́ти, ря́ю, єш, гл. Пренебрежительно обращаться. МВ. (О. 1862. I. 93). Вірувала вона в мене тогді, як люде мною поневіряли. К. МХ. 5.
Поневіря́тися, ря́юся, єшся, гл. Жить въ несчастіи, тяжелой жизнью. Будеш, з своєю дитиною поневірятись. Син мій буде щасливійший, не буде так поневірятись, як я оттут. Левиц. I. 66.
Понево́лити, лю, лиш, гл. Принудить. Поневолила дочку заміж. Васильк. у.
Понеді́лковий, а, е. 1) Понедѣльничный. День понеділковий. КС. 1885. I. 80. Понеділкові пісні. 2) Понеді́лкова жі́нка. Женщина, придерживающаяся обычая понеді́лкування. О. 1861. X. 129. Що бішена кішка, що понеділкова жінка, що чоловік з Боришполя — все їдно. Ном. № 8096.
Понеді́лкування, ня, с. 1) Обычай замужнихъ женщинъ: быть свободной отъ обязательнаго труда въ каждый понедѣльникъ, теперь существующій въ болѣе или менѣе полномъ объемѣ лишь въ м. Борисполѣ, Переясл. у., гдѣ онъ сопровождается и пирушкой и право на него вносится въ брачный договоръ; въ остальныхъ мѣстностяхъ Украины обычай сохранился лишь въ формѣ воздержанія въ понедѣльникъ отъ извѣстнаго рода работы. КС. 1887. I. 180—183; IV, 763—771. О. 1861. X. 129. 2) Пощеніе въ понедѣльникъ.
Понеді́лкувати, кую, єш, гл. 1) Придерживаться обычая понеді́лкування. См. Понеді́лкування 1. 2) Постить по понедѣльникамъ. Мкр. Н. 30. Треба понеділкувати, спостити три понеділки. Мнж. 161. Понеділкував сім понеділків, восьмую неділечку. Чуб. V. 21.
Понеділок, лка, м. Понедѣльникъ. Понеділкував сім понеділків. Чуб. V. 21.
Понеду́жати, жаємо, єте, гл. Заболѣть (о многихъ). Дівчата аж понедужали за ним. Шевч. 569.
