По́малий, а, е. Маловатый. У вас овечки помалі. Валк. у. Чоботи пошив мені помалі.
Помали́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Умалить. 2) Сшить меньше мѣрки. Грин. III. 46. Сукню пошили, — покоротили, чобітки вшили, та помалили. Гол. IV. 73.
Пома́лу, нар. 1) Тихонько, осторожно, слегка. Помалу ступайте, пилу не збивайте. Чуб. III. 34. Мороз дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. I. 32. 2) Тихо. Ой помалу малу, чумаченьку, грай, да не врази мого серденька вкрай. ЗОЮР. II. 21. 3) Медленно, не спѣша. Ой ходімо, пане-брате, на той кут помалу. Чуб. V. 256. Ні, каже, не біг, — я помалу йшов. Рудч. Ск. II. 182. Ум. Помале́ньку, помале́сеньку, помане́сеньку.
Помалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Расписать красками, покрасить. Найми другую, щоб постіль слала, щоб піля походи помалювала. Чуб. V. 92. Плавало суденце — помальоване денце. Чуб. V. 952.
Помалю́сіньку, нар. Совершенно тихо, совершенно медленно. Що із хати помалюсіньку, а з сінечок потихусіньку. Грин. III. 439.
Пома́мляти, ляю, єш, гл. Пищу немного поѣсть, потомъ оставить. Вх. Лем. 453.
Пома́на, ни, ж. Родъ кулича (поминальнаго) съ крестомъ. О. 1861. XI. Св. 61.
Помандрува́ти, ру́ю, єш, гл. Отправиться, пуститься въ путь. Помандруєм прічки темненької нічки. Мет. Ой я тую далекую хлопцям подарую, а до сеї близенької та й сам помандрую. Чуб. V. 26.
Помане́ньку, помане́сеньку, нар. Ум. отъ помалу.
Поманжа́ти, жа́ю, єш, гл. Отправиться, пойти. Іди, дівко, з нами молодцями, ліпше тобі буде, як в рідної мами. Дурна дівка того послухала, з ними поманжала. Чуб. V. 394.
Помани́ти, ню́, ниш, гл. Поманить.
Помані́жити, жу, жиш, гл. Понѣжить.
Помані́житися, жуся, жишся, гл. Понѣжиться.
Поманли́вий, а, е. Заманчивый. Була десь у тісній земній неволі, та се визволилася, і знов ійметься їй на життя веселе й любе, і забігає вона вже думками поманливими. МВ. II. 134.
Поманта́чити, чу, чиш, гл. Поточить косу мантачкою.
Поманю́ньку, нар. Понемножко. Константиногр. у.
Поманя́чити, чу, чиш, гл. Виднѣться нѣкоторое время вдали.
Пома́рити, рю, риш, гл. Помечтать. Левиц. I. 291.
Помарни́ти, ню, ниш, гл. — кого. Уничтожить кого. Вх. Уг. 261.
Помарні́лий, а, е. Увядшій, похудѣвшій, зачахнувшій. Кругом тебе протягнулась трупом бездиханним помарнілая пустиня. Шевч. 432.
Помарні́ти, нію, єш, гл. Увянуть, похудѣть, зачахнуть, подурнѣть. Боже небо голубеє і те помарніло. Шевч. 404.
Помарнотра́вити, влю, виш, гл. = Помарнотратити.
Помарнотра́тити, чу, тиш, гл. Промотать, растратить, расточить (во множествѣ).
Помарнува́ти, ну́ю, єш, гл. Безъ толку, попусту растратить, истребить (во множествѣ).
Помаршалкува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть предводителемъ дворянства.
Помаслува́ти, лу́ю, єш, гл. II особоровать.
Помасти́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Помазать. Помасти вареники. Помасти тим болотом очі. Гн. I. 125. Вона її (піч) попідводила, помастила. Чуб. II. 67. 2) Запачкать. Помастила одежу. Уман. у.
Пома́тися, ма́юся, єшся, гл. Пообѣщать. Помався перше косить, а тепер не йде. Кролев. у. Я помаюсь зробити, та добре не знаю, чи добре зроблю. Кролев. у. Помалася ходить до мене на досвітки. Нѣжин. у.
Поматіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Выругать по матери.
Помаха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) = Помахувати. Ой де моя миленькая похожає, да шитими рукавами помахає. Чуб. III. 190. 2) См. Помахувати.
Помахну́ти, ну́, не́ш, гл. Махнуть. Устану я у п'ятницю, помотаю сю бідницю; сюди-туди помахнула, та нічого не вмотнула. Грин. III. 494.
Пома́хувати, хую, єш, сов. в. помаха́ти, ха́ю, єш, гл. Помахивать, помахать. Хусточкою помахує. Кв. Повішу ще тиї рукава, — хай вітер помахає. Чуб. V. 606.
Пома́цати, цаю, єш, гл. Пощупать. Знайшов, не знайшов, а помацати можна. Ном. № 4280.
Пома́цатися. См. Помацуватися.
По́мацки, нар. Ощупью. Помацки…
