Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/261

Ця сторінка вичитана

припала, червоною та калиною позависала. Чуб. V. 753.

Позави́стувати, тую, єш, гл. — на що = Позавидувати. Позавистував на пшениченьку. Гол. II. 86.

Позаві́рчувати, чую, єш, гл. Обмотать замотать (во множествѣ). Жінки позавірчувані хустками чи намітками. Левиц. I. 330.

Позаві́чний, а, е. Заглазный, заочный. Ном. № 10497.

Позаві́чно, нар. Заглазно, заочно. Я не була при тому, як се діялось. Це становий записав позавічно.

Позавміра́ти, ра́ємо, єте, гл. Замереть (о многихъ). Не можна мішати яйця під квочкою, бо курчата в них позавмірають. Ез. V. 254.

Позаво́дити, джу, диш, гл. 1) Завести (многихъ). Сини позаводять коней у ліс. Драг. 147. 2) Завести, устроить (во множествѣ). Позаводив… роскіш. Левиц. I. 222. В декотрих селах попи і пани позаводили школи. О. 1862. II. 52.

Позаво́дитися, димося, дитеся, гл. Завестись (во множествѣ). У нас в обох хатах цвіркуни позаводилися.

Позаво́зити, во́жу, зиш, гл. 1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш. Харьк. 2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили. Харьк. у.

Позавойо́вувати, вую, єш, гл. Завоевать (во множествѣ). Позавойовував собі і городів і земель. ЗОЮР. I. 115.

Позаворо́жувати, жую, єш, гл. Заворожить (многихъ).

Поза́втрьому, нар. Послѣзавтра.

Поза́вуш, нар. За ухомъ. Як талапне його позавуш. Гн. I. 164. Схопив ту пляшку та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш. Св. Л. 313.

Позавчо́ра, нар. Третьяго дня. Ні! лучче я зав'яжуся хусткою попросту, як позавчора. Левиц. I. 196.

Позавчора́шній, я, є. Третьягодняшній.

Позав'я́зувати, зую, єш, гл. Завязать (во множествѣ). Назад руки (новобранцям) позав'язували. Чуб. V. 995.

Позав'я́зуватися, зуємося, єтеся, гл. Повязаться (о многихъ). Усі дівчата наші новими хустками позав'язувались.

Позага́дувати, дую, єш, гл. 1) Загадать (во множествѣ). 2) Приказать (многимъ).

Позагальмо́вувати, вую, єш, гл. Затормозить (во множествѣ).

Позаганя́ти, ня́ю, єш, гл. Загнать (многихъ). Вона б нашу худобоньку та позаганяла. Чуб. V. 726.

Позага́рбувати, бую, єш, гл. Заграбастать (многое).

Позагарто́вувати, вую, єш, гл. Закалить (во множествѣ).

Позага́чувати, чую, єш, гл. Запрудить (многое), сдѣлать плотины.

Позага́шувати, шую, єш, гл. Погасить, потушить (во множествѣ).

Позаги́джувати, джую, єш, гл. Запакостить (во множествѣ).

Позаги́лювати, люю, єш, гл. Забросить мячи, ударяя палкою.

Позагина́ти, на́ю, єш, гл. Загнуть (во множествѣ).

Позагівля́ти, ля́ємо, єте, гл. Заговѣться (о многихъ).

Позагівля́тися, ля́ємося, єтеся, гл. = Позагівляти.

Позагла́джувати, джую, єш, гл. 1) Загладить (во множествѣ). 2) Уничтожить (во множествѣ). Йому карі очі позаглажувані. АД. I. 81.

Позаглу́шувати, шую, єш, гл. Заглушить (во множествѣ).

Позагну́здувати, дую, єш, гл. Зануздать (многихъ).

Позаго́лювати, люю, єш, гл. Обнажить, поднявъ платье (о многихъ).

Позаго́люватися, люємося, єтеся, гл. Обнажиться, поднявъ платье (о многихъ).

Позаго́нити, ню, ниш, гл. Загнать (многихъ). Позносили з возів, а воли позагонили у далекі льохи. Рудч. Ск. II. 146.

Позагоро́джувати, джую, єш, гл. Загородить (многое).

Позагорта́ти, та́ю, єш, гл. Завернуть (во множествѣ). Взяла діти, позагортала. Драг. 411.

Позаго́стрювати, рюю, єш, гл. Заострить (во множествѣ).

Позаго́ювати, го́юю, єш, гл. Заживить, залѣчить (раны).

Позаго́юватися, го́юємося, єтеся, гл. Зажить (о ранахъ).

Позагриза́ти, за́ю, єш, гл. Загрызть (многихъ). Ваші собаки вже скоро позагризають наших. Богодух. у.