ѣхать (о многихъ). Попарувавши (воли) да й повиїжджали. Чуб. V. 1028.
Повиїзди́ти, димо́, дите́, гл. = Повиїжджати.
Повийма́ти, ма́ю, єш, гл. Вынуть (во множ.). Уже й шаблі повиймали, щоб рубать. ЗОЮР. I. 120. Повиймаю чорний терен з білих ніг. Чуб. V. 626. А я ж його звичай знаю, двері й вікна повиймаю. Чуб. Повийма́ти о́чі. Выколоть глаза. Очі повиймав. Мир. ХРВ. 33. Дай гочі повиймати, то дам пити. Рудч. Ск. II. 49.
Повикида́ти, да́ю, єш, гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262. Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх. Харьк. у.
Повикі́нчувати, чую, єш, гл. Окончить многое.
Повиклада́ти, да́ю, єш, гл. Выложить (многое). Повикладай же покупки з мішка. Харьк. у.
Повиклика́ти, каю, єш, гл. Вызвать (многихъ). Повикликай усіх дітей. Грин. I. 236.
Повикльо́вувати, вую, єш, гл. Выклевать (многое). Горобці що літа повикльовують усе, що він не понасіває. Кв.
Пови́кнути, ну, неш, гл. Привыкнуть. Повикли ляхи нас дурити. КС. 1882. X. 26. Повикли вони вже так робити. Константиногр. у.
Повико́вувати, вую, єш, гл. Выковать (во множ.).
Повикови́рювати, рюю, єш, гл. Выковырять (во множ.). Повиколупував із лоба очі. К. МБ. III. 242.
Повико́лювати, люю, єш, гл. 1) Выколоть (во множ.). Взяли йому очі повиколювали. Мнж. 39. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Чуб. V. 854. 2) Переколоть (всѣхъ).
Повико́пувати, пую, єш, гл. Выкопать (во множ.). Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі. Левиц. I. 407.
Повикореня́ти, ня́ю, єш, гл. Искоренить (многое). Я таки завзявся дерезу з города повикореняти. Богодух. у.
Повикорі́нювати, нюю, єш, гл. = Повикореняти. А брат, як квітки я посію на своєму городі, то повикорінює. Г. Барв. 226.
Повикорчо́вувати, вую, єш, гл. Выкорчевать (во множ.).
Повико́хувати, хую, єш, гл. Выростить, взлелѣять (многихъ). Дітей своїх він повикохував добре. Г. Барв. 163.
Повико́чувати, чую, єш, гл. Выкатить (во множ.). Бочки меду та горілки повикочувані. Рудч. Ск. II. 81. Бочками повикочували венгерське вино. Стор. МПр. 146.
Повико́шувати, шую, єш, гл. Выкосить (во множ.). Я скрізь у садку повикошував. Скрізь повикошувано, попідчищувано. О. 1861. XI. 26.
Повикрада́ти, да́ю, єш, гл. Выкрасть (во многихъ мѣстахъ, многое). Як є в хаті такі дівчата, що на досвітки ходять, то вже де є в матері який кусок сала, чи пшоно, чи яйця, — усе повикрадають. Славяносерб. у.
Повикру́чувати, чую, єш, гл. То-же, что и ви́крутити, но во множествѣ. Він їй руки повикручував. Кв. Гляди ж, добре повикручуй сорочки, щоб не текло з їх. Васильк. у.
Повикупля́ти, ля́ю, єш, гл. Выкупить (во множествѣ). Син заробив грошей та повикупляв одежу, що батько в шинк поодносив. Богодух. у.
Повикупо́влювати, люю, єш, гл. = Повикупляти. Як уже дружби і староста повикуповлюють шапки, то виходят на двір. Грин. III. 507.
Повикупо́вувати, вую, єш, гл. = Повикупляти. К. ЦН. 228.
Повику́рювати, рюю, єш, гл. Выкурить (во множествѣ). Котрому козакові повні сакви жінка тютюну напхала… то все те повикурували. ЗОЮР. I. 290.
Повила́зити, зимо, зите, гл. Вылѣзть (во множествѣ). Всі гадюки повилазили. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027. Бодай йому повилазили (очі). Ном. № 3715.
Повилива́ти, ва́ю, єш, гл. Вылить (во множ.). А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними — Жати Божа! МВ. I. 45.
Повилина́ти, на́ємо, єте, гл. Вылетѣть (о многихъ).
Повили́нювати, нюємо, єте, гл. Облинять, отлиняться (о многихъ). З оде́жі усі повили́нювали — обносились. Грин. II. 185.
Повили́нюватися, нюємося, єтеся, гл. = Повилинювати. Повилинювались коні. Константиногр. у.
Повиломля́ти, ля́ю, єш, гл. Переломать, выломать (во множествѣ). Ой сад-виноград повиломляєм. О. 1861. XI. Св. 63.
Повиліта́ти, та́ємо, єте, гл. Вылетѣть
