грійся трохи, поки я пиріжечки повибіраю з печі. Рудч. Ск. II. 6. Як повибіраєш хліб глевкий з печі, а тоді знову посадиш допікатися, то двічи вміратимеш. Грин. II. 25.
Повибіра́тися, ра́ємося, єтеся, гл. То же, что и ви́братися, но о многихъ. Инші зовсім повибірались на Донщину, попродавши хати й городи. Г. Барв. 240.
Повибо́втувати, тую, єш, гл. Выболтать, выплескать (во множествѣ).
Повибудо́вувати, вую, єш, гл. Выстроить (во множествѣ). Погорільці повибудовували гарні хати після пожежі. Волч. у.
Побибурко́вувати, вую, єш, гл. Вымостить (во множествѣ). Повибурковувано каменем вулиці.
Повива́лювати, люю, єш, гл. 1) Вывалить (во множ.). 2) Высунуть (языки — о многихъ). Дванадцятеро левів роти пороззівляли, язики повивалювали. Мнж. 19.
Повива́рювати, рюю, єш, гл. Выварить (во множествѣ).
Повива́ти, ва́ю, єш, сов. в. пови́ти, в'ю́, є́ш, гл. 1) Обвивать, обвить, повить. Молодиця в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком. Стор. МПр. 54. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло, в китайку повите. Шевч. 48. 2) Пеленать, спеленать. Молодая Оленочка синочка родила, повила його, повила та у білії пелюшки. Чуб. V. 890. Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого повивала. Шевч. 128. Переносно: рожать, родить. І прийшла година і я тя повила, грудьми годувала, до серця тулила. Гол. III. 454. 3) Завивать, завить. Ой ти, вербо кудрявая, хто на тобі кудрі повив? Чуб. III. 117. 4) Вить, свить (вѣнокъ). Старости, пані старости! благословіть молодій вінки повить! Мил. Св. 3.
Повива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. пови́тися, в'ю́ся, є́шся, гл. 1) Повиваться, повиться, обвиться. Серпанком повивається. Долина туманом повивається. 2) Пеленаться, спеленаться. Погано повивається сим повивачем. 3) Завиваться, завиться. Кучері повилися. 4) О растеніи: ползти, виться, обвиться. Повився горобиний горошок. МВ. I. 140. Королів цвіт повився по лісі. Г. Барв. 89. 5) Взвиваться, взвиться. Тоді жайворонки повилися. АД. I. 161.
Пови́вач, ча, м. Свивальникъ. Мил. 29. Там Пречиста сина купала, а скупавши повивачем сповила. ХС. VII. 444.
Повиверта́ти, та́ю, єш, гл. 1) Опрокинуть (многое), опрокидывая вылить или выбросить. Страву повивертав, посуду побив. Мнж. 43. Глечики повивертала. Предки наші славні в склепах спочивали, а тепер їх гайдамаки з трун повивертали. К. Досв. 27. 2) Выворотить, вывернуть наизнанку. Кожухи повивертали. 3) Выставить, выпятить, выворотить. Пішов бідний брат до волів, а вони лежать, боки повивертали. Рудч. Ск. II. 132.
Повиверта́тися, та́ємося, єтеся, гл. 1) Опрокинуться (о многихъ). 2) Вывернуться на изнанку. Рукава повиверталися. 3) Разлечься (о многихъ). Усі понаїдались і повивертались та й не встають. Рудч. Ск. 59.
Повиве́ршувати, шую, єш, гл. Закончить кладку стоговъ.
Повиві́рчувати, чую, єш, гл. Высверлить (во множествѣ).
Повиві́ршувати, шую, єш, гл. = Повивершувати.
Повиві́шувати, шую, єш, гл. Вывѣсить (во множествѣ).
Повиво́дити, джу, диш, гл. 1) Вывести (многихъ). 2) Наплодить, высидѣть изъ яицъ (многихъ). Курка курчат повиводила.
Повиво́дитися, димося, дитеся, гл. 1) Вывестись, исчезнуть. Ведмеді у нас повиводились. 2) Выйти, выклюнуться изъ яйца (во множ.). Курчата вже повиводились.
Повиво́зити, жу, зиш, гл. Вывезти (многое). А хазяїн так загуляв, що й усі можна бочки повивозити. Рудч. Ск. II. 151.
Повиволіка́ти, каю, єш, гл. Выволочь, вытаскать (многихъ). Вони як поснуть, то хоч за ноги їх повиволікай. Харьк. у.
Повивча́ти, ча́ю, єш, гл. Выучить, научить (многое, многихъ). Повивчала сама всіх пісень. Харьк.
Повивча́тися, ча́ємося, єтеся, гл. Выучиться (о многихъ). Повивчалися ми всі прясти.
Повив'я́зувати, зую, єш, гл. Повязать (о многихъ или многихъ). Голови шовковими платками повив'язують. Мир. ХРВ. 25.
Повига́дувати, дую, єш, гл. Выдумать; изобрѣсть (многое). Чимало чого повигадували розумні та учені люде. Ком. II. 9.
Повиганя́ти, ня́ю, єш, гл. = Повигонити.
Повигнива́ти, ва́ю, єш, гл. Выгнить (во многихъ мѣстахъ). Солома на хаті як повигнивала. Харьк.
