що ти такими великими скибками побатував? Харьк.
Побатька́тися, ка́юся, єшся, гл. Стать въ отношенія отца и сына. Вони побатькались собі, Петро та Семен: Петро сказав, що буде Семенові за сина, то й послуха як батька. Новомоск. у. (Залюб.).
Поба́тьківськи, нар. Поотцовски. Отець побатьківськи поб'є, побатьківськи й помилує. Ном. № 9356.
Побатькува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Побыть посаженнымъ отцемъ, въ качествѣ отца. 2) Поругать, задѣвая въ брани отца. Ще полаяв, побатькував трохи. Мир. ХРВ. 146.
Побахурува́ти, ру́ю, єш, гл. Поразвратничать.
Поба́чення, ня, с. Свиданіе. Желех.
Поба́чити, чу, чиш, гл. 1) Увидѣть. ЗОЮР. I. 114. Нехай же я сам побачу, де марно загину. Мет. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню. Закр. 13. 2) Посмотрѣть, взглянуть. А побачте, діду, що то воно горить. НВолын. у. Встань, мила, встань, господине, за тобою вся худоба гине! „Нехай гине, нехай пропадає, побач, милий, як друга надбає“. Чуб. V. 783.
Поба́читися, чуся, чишся, гл. Увидѣться. Радіють, що побачились, говорять про все. Рудч. Ск. I. 206.
Побга́ти, бга́ю, єш, гл. 1) Полѣпить, подѣлать. Як побгають перепійці, борону, то тоді садовлять їх у піч. МУЕ. I. 119. Полт. Прихвачусь мерщій до тіста, пироги побгаю. Мкр. Н. 15. 2) Скомкать; сложить (напр. ткань). У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали. Лукаш. 95.
Побга́тися, бга́юся, єшся, гл. Сложиться складками, скомкаться. Погано ти одежу поскладала, бач, як усе побгалося. Пирят. у.
Побе́вкати, каю, єш, гл. Позвонить въ колоколъ нѣкоторое время.
Побе́дрина, ни, ж. 1) Горизонтальная перекладина, соединяющая два столба, — часть различныхъ снарядовъ: кросен, поколодви, снувавки, струнки. Шух. I. 254, 237, 150, 192, 194. 2) Въ мельничномъ колесѣ то-же, что и перехрестя. Шух. I. 113.
Побезглу́здіти, дію, єш, гл. Подурѣть, обезумѣть (о многихъ).
Побезси́літи, лію, єш, гл. Обезсилѣть (о многихъ).
Побелькота́ти, чу́, чеш, гл. Побормотать нѣкоторое время.
Побенкетува́ти, ту́ю, єш, гл. Попировать. Ми в свата добре побенкетували.
Побенте́жити, жу, жиш, гл. Обезкуражить, смутить (многихъ).
Побе́рдитися, диться, гл. безл. Повезти, удаться. Мені не побердилось.
Поберегти́, ся. См. Поберігати, ся.
Побережа́нин, на, м. Житель побережья. КС. 1885. XI. 538.
Побере́жжя, жя, с. Побережье, прибрежье; понизовье. Повій, повій, вітроньку, з побережжя в Литвоньку. Чуб. V. 277. На побережжі пасуть. Ум. Побере́жжячко.
Побережина, ни, ж. Прибрежье, мѣстность по берегу рѣки. КС. 1884. VIII. 719.
Побережи́чка, ки, ж.? Бігла теличка побережичка. Чуб. III. 478.
Побере́жний, а, е. побере́жній, я, є. 1) Береговой. Побережні села. Сонце стало серед неба понад білим побережнім піском. Левиц. I. 62. 2) Набережный. Побережня стіна.
Побережни́к, ка, м. Лѣсной стражъ, полѣсовщикъ, лѣсникъ. Kolb. I. 68. Уман. у. Хотин. у.
Побережни́чити, чу, чиш, гл. Быть лѣснымъ сторожемъ. Желех.
Поберечи́, режу́, же́ш, гл. = Поберегти. Желех.
Поберіга́ти, га́ю, єш, сов. в. поберегти́, жу́, же́ш, гл. Беречь, поберечь. Він і прийшов немощний, та таки себе не поберігав. Кв. Дівка себе не поберегла. Кв. Не поберігши тіла, і душу погубиш. Ном. № 8794. Пошкодуй моїх ніг старих, та й своїх побережи. Мир. Пов. II. 43.
Поберіга́тися, га́юся, єшся, сов. в. поберегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Беречься, поберечься.
Побесі́дувати, дую, єш, гл. Попировать, побыть на бе́сіді. См. Беседа 2, бесіда. Гості мої ви любовненькії, сядьте в мене побесідуйте: хліба-соли ви покушайте, пива-меду не соромайтесь. Чуб. V. 575.
Побе́шпетити, чу, тиш, гл. Загадить. Воно ж оті мухи раз-у-раз до падла літають та й нівечять усе. Бач, як бриль побешпетили. Лубен. у.
Побе́штати, таю, єш, гл. Выругать, выбранить (многихъ).
Побива́н, на, м. Названіе сказочнаго героя, будто бы всѣхъ побѣждающаго. Мнж. 90.
Поби́ванка, ки, ж. Пораженіе. Козаки
