Піскува́тий, а, е. Песчаный. Зміев. у. Піскува́те я́блуко. Разсыпчастое яблоко. Зміев. у.
Піскува́ха, хи, ж. Низкое песчаное мѣсто. Піду на піскуваху та й там викосю. Зміев. у.
Післане́ць, нця́, м. 1) Посолъ, посланный. Гн. I. 143. Два післанці стоять на цвинтарних дверіх. Федьк. 2) Въ свадебномъ обрядѣ одно изъ дѣйствующихъ лицъ. Час післанцям додому. Грин. III. 526.
Післа́нський, а, е. Принадлежащій послу. Післанськії коні стоять на припоні. Грин. III. 526.
Післа́ти. См. Посилати.
Пі́слище, ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена. Мнж. 189.
Після́, нар. Послѣ. Після великодних святок. Стор. МПр. 60. Після чо́го, въ вопросительныхъ предложеніяхъ, кромѣ основного значенія, употребляется еще въ значеніи: отчего, почему. Не знаю що і після чого старі сумують. Шевч. 100.
Пі́снечка, ки, ж. Ум. отъ пісня.
Пісни́й, а́, е́. 1) Постный. Пісний борщ. Пісний день. У нас взавтра празник пісний. Грин. III. 562. 2) О молокѣ: жидкое. 3) О землѣ: мало плодородная.
Пісникати, каю, єш, гл. Постничать. Канев. у.
Піснико́вий, а, е. Постничающій, постникъ. І такий же то богомільний та пісниковий чернець той. Рудч. Ск. II. 200, 201.
Пісни́на, ни, ж. Постная пища. Прощавай, скоромино, йди, піснино. Грин. I. 242.
Пісни́ха, хи, ж. Постница. Мнж. 189.
Пі́сно́, нар. Постно.
Пісно́та, ти, ж. Все постное.
Піснотво́рній, я, є. Творящій пѣсни. Піснотворній ґеній. К. ХП. 129.
Пі́сня, ні, ж. Пѣснь, пѣсня. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ум. Пі́сенька, пі́снечка. Мет. 151.
Пісня́к, ка́, м. Постникъ. К. ПС. 112.
Пісня́кати, каю, єш, гл. = Пісникати. Я п'ятницю перед великоднем піснякала. Лебед. у.
Пісо́к, ску́, м. Песокъ. Лучче ж буду в синім морі пісок їсти, ніж із нелюбом да вечеряти сісти. Мет. 101. Ум. Пісо́чок.
Пісоча́ний, а, е. Песчаный. Пісочаний шлях. МВ. I. 14.
Пісо́чник, ка, м. Раст. Stellaria graminea. Вх. Пч. I. 13.
Піспа, пи, ж. 1) Мучной отваръ съ мѣломъ для побѣлки стѣнъ. Богодух. у. 2) Мучной отваръ для квашенья яблокъ. Сим. 191. Добрі у вас яблука, мабуть у піспі мочені? Богодух. у.
Піспа́тися, плю́ся, пи́шся, гл. = Поснути. Уснув таки добре у неї, а тамті сі не піспали. Ез. V. 96.
Піст, по́сту, м. Постъ.
Пі́стити, щу, стиш, гл. = Пестити. Пістить теля коло рук, то й віл такий буде. Черк. у.
Пісто́ль, ля, м. Пистолетъ. Левиц. Пов. 372.
Пістоле́тя, тя, с. Пистолетъ. З пістолєтє оден другого застрілить. Гн. I. 99.
Пістря́к, ка́, м. 1) Веснушки. Вх. Лем. 450. 2) Прыщи на вымени коровы. Вх. Лем. 450. 3) Родъ растенія. (Паразитный грибъ?) Чуб. VII. 576.
Пістря́чка, ки, ж. Родъ накожной болѣзни.
Пісяти, сяю, єш, гл. Дѣтск. Мочиться.
Піт, по́ту, м. Потъ. Піт проймає. Циганський піт. Дрожь. Трусилось тіло, його циганський піт проймав. Греб. 358.
Піти́, піду́, деш, гл. 1) Пойти. Куди піти, то піти, аби дома не сидіти. Пішов би батька одвідав. — за ві́тром, за водо́ю. Пропасть безслѣдно. Ном. № 1906. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю, та й та пішла за водою. Нп. Уман. у. Ди́мом догори́ пішло́. а) Сгорѣло. б) Пошло прахомъ. Ном. № 1904. — на посиде́ньки. Пойти въ гости, пойти посидѣть. Лебед. у. — на пропа́сть. Пойти на несчастье. — вогне́м. Сгорѣть. — світ за́ очі. Пойти куда глаза глядятъ. — в тане́ць. Пойти танцовать. — в непа́м'ять. См. Непам'ять]]. 2) — за́між. Выйти замужъ.
Піти́ся, деться, гл. безл. Случиться, выпасть на долю, пойти къ чему. Чи воно вже кому так підеться на смерть, на причину? Харьк. у. Мені молодій на горе пішлося. Грин. III. 357.
Пітка́нний, а, е. Употребляющійся для утка, относящійся къ утку. Це оснівна вовна, а то пітканна. Славяносерб. у.
Пітка́ння, ня, с. Ткацкое: утокъ. Вас. 167. Чуб. VII. 428, 408.
Піткну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Сунуться, толкнуться.
Пітни́й, а́, е́. Потный. Воно маленьке сонне, пітне, — простудимо. Г. Гарв. 168.
Пітни́к, ка́, м. 1) Потникъ. Черк. у. О. 1862. V. 103. 2) Часть хомута: войлочная подкладка на шеѣ лошади. Вас. 159.
