осени. Г. Барв. 122. Ой жаль мені раннього кування і пізнього літання. Мет. 152.
Пізніхі́рочка, ки, ж. Поздно родившійся (ребенокъ), поздно выведшійся (птенецъ). Маркев. 91. Чого це у вис, бабо, курча погане? — Е, це в мене пізніхірочка. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Пі́зно, нар. Поздно. Ум. Пізне́нько. Ой пізненько, нераненько із вулиці ходиш. Нп.
Пізрі́ти, зрю, риш, гл. = Піздріти. Пізрю горі, долів, — не виджу милого; пізрю же я, пізрю на широке поле, аж там мій миленький… оре. Гол. I. 336.
Пі́зьма, ми, ж. Гнѣвъ. Шух. I. 34.
Пі́йло, ла, с. 1) Пойло. 2) Дурной напитокъ вообще.
Пійма́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Поймать. Упустила соколонька, да вже й не піймаю. Мет. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш, т. е. очень быстрая, увертливая. Г. Барв. 202. Піймали до рук. О. 1862. IX. 70. 2) Попасть. Максим пошпурив (на бугая) грудку. Метка рука як раз піймала серед крутого лоба. Мир. ХРВ. 129. 2) — о́близня. Потерпѣть неудачу, получить носъ.
Піймиця, ці, ж. Участники свадьбы, отправляемые отъ жениха за невѣстой. Kolb. I. 305.
Пійня́ти, йму́, меш, гл. = Поняти. КС. 1883. IX. 220. Пійняв його пан Потоцький з коня за чуприну. Лукаш. В чистім полі много коней; є і карі, є й гніді. Як іспіймем, то поїдем, як не піймем, — пішки підем. Грин. III. 195. Ходи, батеньку, з мене змія здійми! — Нехай тобі той іздійме, хто тебе пійме. Рк. Макс. А на заробітках такого поросказує про себе, що хто його не зна, то всяке пійме віри, що й справді він стоющий хазяїн. Кобел. у.
Пійня́тися, ймус́я, мешся, гл. = Понятися. А з п'яницею жити не піймуся, хиба піду утоплюся. О. 1861. IV. 83.
Пі́йстра, ри, ж. Родъ матеріи. Жилетку справив із пійстри. Г. Барв. 359.
Пійти́, йду, деш, гл. = Піти. Пійду з села. Мет. 15.
Пі́кати, каю, єш, гл. Издавать пискъ. Курча в яйці піка.
Пікине́р, пікині́р, ра, м. Пикинеръ. КС. 1899. XII. 301. А в пікинери вербували, та теж охочих. Шевч. 591. Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати. Грин. III. 601.
Пікине́рія, рії, ж. соб. Пикинеры. КС. 1899. XII. 301.
Пікине́рський, а, е. Пикинерскій. КС. 1899. XII. 301.
Пікинерува́ти, ру́ю, єш, гл. Служить въ пикинерахъ.
Пікі́вний, а, е = Пікний. Лопата піківна. Шух. I. 97.
Піклува́ння, ня, с. Заботливость. Піклування про нашого отамана і пана. К. МХ. 38.
Піклува́тися, лу́юся, єшся, гл. 1) Заботиться, печься. Та таки й дитина, хоча воно і підросло, та все ж таки треба коло його піклуватись. Шевч. 2) Безпокоиться. Тебе не було, не дуже я за тобою піклувалась. Черк. у.
Пікни́й, а́, е́. Употребляющійся при печеніи хлѣбовъ. Пікна діжка, лопата. Борз. у. Віко од пікної діжі. МУЕ. III. 144.
Пікува́ти, ку́ю, єш, гл. Встрѣчено въ думѣ объ Алексѣѣ Поповичѣ въ знач.: губить. Ал. Поповичъ говоритъ: Нехай я буду у Чорному морю головою дарувати, ніж маю я не по вині усе військо пікувати. АД. I. 183.
Піл, по́лу, м. Родъ наръ, помѣщающихся въ украинской хатѣ вдоль задней стѣны на всемъ пространствѣ между печью и боковой стѣной. Сим. 2. Чуб. VII. 382, 386. Ум. По́лик. Пирят. у. Поло́чок. У світлиці да на полочку ой шиє, шиє молода дівчина чорним шовком сорочку. Чуб. V. б.
Пі́лка, ки, ж. 1) Полотнище. Спідниця у сім пілок. 2) Родъ холстинной шали, надѣваемой женщинами на плечи. Гол. Од. 77. 3) Рыболовный снарядъ: родъ бредня. Вх. Пч. II. 21.
Пілля́ти, ля́ю, єш, гл. Полить.
Пілти́на, ни, ж. Половина ствола ели расколотаго въ длину. Вх. Лем. 449.
Пілть, ті, ж. = Півть. Подол. г.
Пільга, ги, ж. 1) Льгота, облегченіе. К. ЧР. 425. І мучиться оттут він гірше над усіх грішників, і ніколи не буде йому пільги. ЗОЮР. I. 311. Час мені козацьким ногам пільгу дати. АД. I. 122. 2) Каждое изъ двухъ параллельно расположенныхъ бревенъ, подкладываемыхъ подъ тяжелый предметъ, для скатыванія его по нимъ, напр. для скатыванія бочекъ, бревенъ. Шух. I. 181. Пільгами называются также бревна, подкладываемыя подъ желобъ,
