сотворив Бог світ і як вже було на нему шмат людей. Гн. I. 29. Дуже таки шмат грошей у них стало. Грин. II. 74. Ум. Шматне́нько. У його шматненько грошей. НВолын. у.
Шма́та, ти, ж. Лоскутъ, ветошка, тряпка. Якась брудна шмата. ЕЗ. V. 200.
Шма́тати, таю, єш, гл. = Шматувати. Зірве шкуру, почне її шматать, поки пошмата на кусочки. Драг. 289.
Шмати́на, ни, ж. 1) Кусокъ. Таращ. у. 2) = Шмата. Ум. Шмати́нка. Зав'язав той кавалочок у шматинку. ЕЗ. V. 216.
Шма́тка, ки, ж. = Шмата. Обвинути сирівцевою шматкою. ЕЗ. V. 210.
Шматкови́й, а́, е́. Кусковой. Шматкове сало. Шпикъ, свиное сало. Подольск. г.
Шматкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Шматувати.
Шмато́к, тка́, м. 1) Кусокъ. І хліба шматок дасть Біг. Ном. № 1511. Шматок м'яса. ЗОЮР. II. 35. 2) Часть ота́ри овецъ, сотъ въ 5—6. О. 1862. V. Кух. 39. Ум. Шмато́чок.
Шма́ття, тя, соб. 1) Куски. Вхопив мене і ростерзав на шмаття. К. Іов. 36. 2) Бѣлье. Випливає той окунь на берег, аж там царівна шмаття пере. Рудч. Ск. II. 113. Прали дівки шматя. Гн. I. 38. Ум. Шма́ттячко.
Шматува́ти, ту́ю, єш, гл. Разрывать, разрѣзывать на куски. Переясл. у. Ой дай жупан шматований, що турками шанований, що сонечком побіляний, що кулями постріляний. Щог. В. 3. Що се вони видумали — шматувати Україну. К. ЧР. 187.
Шмату́р'я, р'я, с. соб. Куски. Данилко.... (буде) шматур'я прохати од хати до хати. Шматків напрохали, собаки нагнали, торбу розірвали, шматки похватали. Мил. 95.
Шматянський, а, е. Тряпичный. Гн. I. 154.
Шме́рка, ки, ж. Раст. Pinus Рісеа L. ЗЮЗО. I. 131.
Шми́га, ги, шми́ґа, ґи, ж. 1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня. 2) У колесниковъ: дощечки длиной въ ½ аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ. Канев. у. 3) Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ. Вх. Пч. II. 16. До шми́ги, під шми́гу. Кстати, къ дѣлу. Чи тобі ж до шмиги сватать сина піхотою. Мкр. Н. 14. Не до шми́ги. Неумѣстно, некстати. Не до шмиґи балака. Ном. № 5091.
Шмигля́ти, ля́ю, єш, гл. Шнырять, бѣгать. Із льоху та в хату знай шмигляє. Шевч. 138. Шмигляв по морю, як циганус. Котл. Ен. IV. 28.
Шмигну́ти, гну́, гне́ш, гл. Шмыгнуть, удрать. Тоді розігналась саме на його, щоб його вбить, а він на бік шмигнув, а змія тоді в море так і затопилась. Рудч. Ск. II. 97.
Шмигува́ти, гу́ю, єш и шмиґува́ти, ґу́ю, єш, гл. Выравнивать камень въ мельницѣ. Ананьев. у., Лохв. у.
Шми́лити, лю, лиш, гл. Въ выраженіи: шми́лити гу́бки. Сжимать губки, кокетничая. Бач, як вона до його губки шмилить. Кіев. у.
Шмир, ру, м. Раст. Bromus arvensis. Вх. Лем. 485.
Шмитки́й, а́, е́. Проворный, ловкій. Вх. Лем. 485.
Шмондя, ді, об. 1) Нечистоплотный человѣкъ. Вх. Зн. 82. 2) ж. Безнравственная женщина. Вх. Зн. 82.
Шморг, меж. 1) Дергъ. 2) Выражаетъ быстрое проникновеніе куда. Округ ярмарок, в середині шарварок, та в дірку шморг. Ном. стр. 294, № 139. За ним погнались, а він добіг до Луки та шморг у його хату. Коли це Третяк шморг із сіней. Новомоск. у.
Шмо́ргавка, ки, ж. = Терниця. Шух. I. 147.
Шморганистий, а, е. Полосатый. Вх. Пч. I. 15.
Шмо́ргати, гаю, єш, гл. 1) Дергать. Константиногр. у. Та все її шморга за намисто. О. 1861. X. 32. 2) Очищать пеньку отъ кострики при помощи шмо́ргавки. Шух. I. 147.
Шмо́ргатися, гаюся, єшся, гл. Дергаться (о веревкѣ, напр.).
Шморгну́ти, гну́, не́ш, гл. Однокр. отъ шмо́ргати. 1) Дернуть. 2) Ударить. 3) Удрать, вбѣжать, выбѣжать. Сказала та й шморгнула з хати. Мир. ХРВ. 284. Да попівни шморгнув. О. 1862. V. 27.
Шморгону́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Съ силой дернуть. Як захвате з землі колос в корх, як шморгоне, — думав увесь обшморгнуть. Драг. 14. 2) Съ силой ударить. 3) Съ силой побѣжать.
Шмо́ршки, шок, ж. Морщины, складки.
