Шкунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Насмѣхаться. Ном. стр. 287, № 6156.
Шкунтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Ссориться? драться? Пани шкунтуються, а нашого брата ріжуть. Ном. № 1304.
Шку́ра, ри, ж. 1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну́ шку́ру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: „Їсти та й їсти, бабо!“ В одну шкуру: „їсти!“ Мир. ХРВ. 33. Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав. Мир. ХРВ. 259. 2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. Шку́рка, шку́рочка.
Шкура́т, та́, м. Кусокъ кожи. Дметься, як шкурат на огні. Ном. № 2502. Ум. Шкурато́к. Постоли з шкуратка. Стор. М. Пр. 4.
Шкурати́на, ни, ж. Кожа, кусокъ кожи. Ум. Шкурати́нка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ном. стр. 301, № 379. Жаб'яча шкуратинка. Радом. у.
Шкурато́к, тка, м. Ум. отъ шкурат.
Шкура́ття, тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.
Шкуратя́ний, а, е. Кожаный. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. У якому капшуці ваші гроші? — У шкуратяному гаманці. О. 1862. IX. 121.
Шкури́на, ни, ж. = Шкорина. Ум. Шкури́нка. Такий, мамо, хліб удавсь, — під шкуринку хоч сховайсь. Грин. III. 660.
Шку́рка, ки, ж. 1) Ум. отъ шкура. 2) Кожица на плодахъ. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне. Дещо. 3) Пленка. Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне. Ном.
Шкурла́т, та, м. = Шкурат. Св. Л. 168. Дметься, як шкурлат на огні. Ном. № 2503.
Шку́рник, ка, м. Шкуродеръ. Лохв. у.
Шкурну́ти, рну́, не́ш, гл. = Чкурнути. Так шкурнув, що тільки куряву видко.
Шкуропея, пеї, ж. По народному повѣрью: царица змѣй. Що то за змія — шкуропея? — Над усіма старша. У неї голова золота, усіх гадюк вона у вирей веде. Грин. II. 316.
Шку́рочка, ки, ж. Ум. отъ шкура.
Шкуря́к, ка, м. Лапоть изъ нечиненной кожи. Вх. Зн. 82.
Шкуряни́й, а́, е́ = Шкуратяний. Гарапник шкуряний, плетений. ЕЗ. V. 40. То ще тоді діялося, як шкуряні гроші на світі були. Ном. № 6855.
Шкут, та, м. 1) Ни къ чему негодный человѣкъ. Вх. Лем. 485. 2) Слабосильная скотина. Вх. Лем. 485.
Шкутильга́ти, га́ю, єш, гл. = Шкатильгати. Аж он Семен шкутильгає. Черк. у.
Шлак, ку, м. Кромка сукна. Желех. Гол. Од. 55.
Шланк, ку, м. Рядъ? шеренга? От постановились усі (салдати) в шланку і ну загравать на духову музику. ЕЗ. V. 23.
Шла́патник, ка, м. Оборвышъ. Харьк. у.
Шла́птю, нар. Рысцой. Проїхавсь геть від возів шлаптю.... Попустив поводи, — пішов вороний ристю. О. 1861. X. Кух. 23.
Шле́йка, ки, ж. 1) Ум. отъ шлея. 2) Подтяжка. Гол. Од. 13.
Шлентавий, а, е = Шанталовий. Вх. Зн. 32.
Шлея́, шлеї́, ж. Шлея. Ум. Шле́йка.
Шлик, ка́, м. Родъ шапки. К. ЧР. 428. Въ Галиціи: суконная круглая шапочка съ загнутою мѣховою опушкою. Гол. Од. 70. Въ думѣ — бархатная. АД. I. 171. Шлики із себе скидали. Мет. 396. Ум. Шличо́к. Старший син у хату ухожає, шличок здіймає, низенько вклоняє. Чуб. V. 848.
Шлия́, шлиї́, ж. = Шлея. Kolb. I. 65.
Шлі́хта, ти, ж. Запаренный кипяткомъ изъ ржаной муки клейстеръ, которымъ ткачи смазываютъ пряжу передъ тканьемъ. Вас. 167. Мнж. См. Піспа.
Шліхтинка, ки, ж. Каждый изъ тонкихъ прутиковъ лозы, которыми на верхнемъ навоѣ перекладываются слои нитокъ основы послѣ шліхтування. МУЕ. III. 22.
Шліхтування, ня, с. Смазываніе пряжи шлі́хтою, пі́спою. МУЕ. III. 13.
Шліхтува́ти, ту́ю, єш, гл. Смазывать пряжу шліхтою, піспою. Робе піспу та й шліхтує нитки. Лебед. у.
Шлома́к, ка, м. У горшечниковъ: оскребки глины, счищаемые съ рукъ и съ круга во время формировки мисокъ. Вас. 182.
Шлункови́й, а, е. Желудочный.
Шлу́нок, нку, м. Желудокъ. Лохв. у.; Гадяч. у.; НСѣверск.; Кіевск. у. Не йде на шлунок, та й годі. Лохв. у. От чо-
