людей. Ном. № 9798. На безлюдді й Хома чоловік. Посл. Покинь її хоть на старість, хоть на чужім полі на безлюдді. Шевч.
Бе́злюдень, дня, м. = Безлюдько.
Безлю́дний, а, е. Безлюдный. К. Досв. 103. В степу безлюднім. Шевч.
Безлю́дник, ка, м. Отшельникъ. К. МХ. 17.
Безлю́дніти, нію, єш, гл. Дѣлаться безлюднымъ. Желех.
Безлю́дно, нар. Безлюдно.
Безлю́дувати, дую, єш, гл. Быть безлюднымъ. Верхній город після хмельнищини безлюдував. К. ЧР. 63.
Безлю́дько, ка, м. Нелюдимъ. Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні ззісти. НВолын. у.
Бе́змаль, нар. Безъ малаго, почти. Безмаль не двадцять. Шейк.
Безма́стий, а, е. Безцвѣтный (о лошадяхъ). Ця коняка від старости стала якась безмаста.
Бе́зматень, тня, м. Рой пчелъ безъ матки. Полт.
Безма́терній, я, є. Лишенный матери, сирота безъ матери. І не одну безматірню дитину від болести лихої рятувала, збірала сирот в затишну хатину. К. Бай. 138.
Безма́тній, я, є. Не имѣющій матки. З тії пасіки мало добра: вуліки все безматні. Лохв. у.
Безма́ток, тка, м. = Бе́зматень.
Безме́жний, а, е. Безграничный, безпредѣльный. Желех.
Безме́жність, ности, ж. Безграничность, безпредѣльность. Желех.
Бе́змін, на, м. Безмѣнъ. Безмін да терези. К. ЧР. 71. Ум. Безмінчик. Ув. Безмінище, безміня́ка.
Бе́змір, ру, м. = Безмір'я. Желех.
Безмі́рний, а, е. Безмѣрный, неизмѣримый, безпредѣльный. Стор. М. Пр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. I. 20. Безмірна далечінь. Ком. I. 51.
Безмі́рно, нар. Безмѣрно, неизмѣримо, безпредѣльно.
Безмі́р'я, р'я, с. Неизмѣримость, безпредѣльность, безграничность. Щог. В. 109. У блакитному безмір'ї сонце плине і палає. Щог. В. 40.
Безмі́сячний, а, е. Безлунный. Безмісячна ніч.
Безмли́в'я, в'я, с. Время безработицы на мельницѣ. Як безмлив'я хиба, тоді нишком од пана змелем людського. Черниг. Оце в нас безмлив'я: вітру немає. Пирят. у.
Безмо́вний, а, е. Нѣмой, безмолвный; молчаливый. Воли.... безмовні. К. Дз. 193. Нічого не мовить, як мрець безмовний. Г. Барв. 535. Шле на перед робить своїх безмовних. К. МБ. ХІІ. 269. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе. Левиц. I. 294.
Безмо́вий, а, е. Нѣмой. Син його, недоросток безмовий. К. ПС. 61.
Безмо́вно, нар. Молча. Безмовно сиділи. МВ. III. 32.
Безмо́зкий, а, е. 1) Не имѣющій мозга. Безкосте, безмозке усе море виплаває. (Заг. пьявка). Ном. № 98, стр. 293. 2) Безмозглый, глупый. Плюгаш безмозкий. (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152).
Бе́зна, ни, ж. Запущенное поле, дурное неудобное мѣсто. Ковел. у. Отсюда: забезнити поле — запустить ниву.
Безнаді́йний, а, е. Безнадежный. Безнадійна неволя. К. Кр. 31.
Безнаді́йність, ности, ж. Безнадежность.
Безнаді́йно, нар. Безнадежно. Ком. I. 54.
Безнаді́я, ді́ї, ж. = Безнадійність. Св. Л. 128. В очах безнадія світиться. Св. Л. 215.
Безнапа́сний, а, е. Не знающій горя, напасти, счастливый. Як то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині. МВ. II. 135.
Безнапа́сно, нар. Не зная, горя, счастливо.
Безнаща́дний, а, е. Не имѣющій потомства, безпотомный. См. Нащадок.
Безневи́нний, а, е. Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279.
Безневи́нність, ности, ж. Невинность, неповинность, невиновность. Хто вже був у бувальцях, то зараз і зробив так, не вповаючи на безневинність свою. МВ. II. 191.
Безневи́нно, нар. Невинно, безъ вины. Мир. ХРВ. 278. Близьких сусідів хліба й соли безневинно збавляв. АД. I. 187. Въ слѣдующей пѣснѣ нарѣчіе это употреблено, кажется, въ значеніи: не безъ ви-
