ми їдемо з користю, ми веземо да користочку, молодую да невісточку. Грин. III. 491.
Корита́рь, ря́, м. Дѣлающій кори́та. Шух. I. 248.
Корита́рство, ва, с. Выдѣлка кори́т. Шух. I. 248.
Кори́течко, ка, с. Ум. отъ кори́то.
Кори́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16. 2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. I. 49.
Кори́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвалась. МВ. I. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє. Єв. Л. X. 17.
Кори́тко, ка, с. Коробокъ, прикрѣпленный подъ коше́м надъ жерновами, сквозь который высыпается въ жернова зерно. Мик. 481.
Кори́тний, а, е. 1) Относящійся къ кори́ту. 2) Кори́тна жа́ба = Коритнячка. Вх. Уг. 246.
Коритня́чка, ки, ж. Черепаха. Вх. Уг. 246.
Кори́то, та, с. 1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцуловъ корито = ночви. Шух. I. 248. Під кори́то підверну́ти. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285. 2) Въ ручной мельницѣ: ларь, въ который падаетъ мука. Шух. I. 104, 146. 3) Русло рѣки. Частина грунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68. 4) Продолговатая ямка въ землѣ, выкапываемая дѣтьми при игрѣ въ місяць. Ив. 36. 5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. Кори́течко, кори́тце.
Кори́тце, ця, с. 1) Ум. отъ кори́то. 2) = Кори́тко. Шух. I. 104. Черниг. у.
Коритча́, ча́ти, с. 1) Маленькое корыто. Ном. № 13964. 2) = Кори́тко. Лебед. у. ( Залюбовск.).
Кори́чуватий, а, е. Корытообразный, усѣянный рытвинами. Дорога в лісі коричувата. Харьк. г.
Корі́вка, ки, ж. Ум. отъ коро́ва. 1) Коровка. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.
Корі́вне, ного, с. Молочные продукты. Вареників!.. Моя дитино, нема корівного, нема сирку! Г. Барв. 501.
Корі́вниця, ці, ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю. Нп.
Корівня́к, ка́, м. Коровій пометъ.
Корі́вонька и корі́вочка, ки, ж. Ум. отъ коро́ва.
Корівчи́на, ни, ж. Плоховатая корова. Корівчина була та стара, дак і загинула.
Коріне́ць, нця́, м. Ум. отъ ко́рінь.
Коріни́стий, а, е. Съ крѣпкимъ и большимъ корнемъ. На городі бузина корінистая. Чуб. V. 9.
Коріни́ще, ща, с. Ув. отъ ко́рінь.
Корінний, а, е. 1) Корневой, относящійся къ корню. 2) Пряный. Желех. Корі́нна. Водка, настоянная на кореньяхъ. В приставках стояла брага, а в бутелях пінна і перцівка, і кропкова, і густа корінна. Мкр. Н. 23.
Корі́ння, ня, м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. Ум. Корі́ннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Корінча́стий, а, е. = Корінистий. Хрін корінчастий. МВ. II. 80.
Корі́нчик, ка, м. Ум. отъ ко́рінь.
Ко́рінь, ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ном. Ум. Коріне́ць, корі́нчик. Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Гліб. Хріну корінчик. Г. Барв. 66. Ув. Коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище. Нп.
Корінько́вий, а, е. 1) Сдѣланный изъ корня. Корінькова люлька. 2) О водкѣ: настоянная на кореньяхъ. Була і пінна… і запікана, і полинькова, і корінькова. Кв. II. 185. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.
Коркобе́ць, бця́, м. Радуга. Вх. Зн. 28.
Коркове́нький, а, е. Ум. отъ корко́вий.
Корко́вий, а, е. Съ каблуками, на каблукахъ. Пропив бички невеличкі, проп'єш мої черевички, черевички корковії. Чуб. V. 1093. Бере чоботи коркові. Грин. III. 650. Ум. Коркове́нький. Я маленька дівочка, як
