Комарни́к, ка́, м. Родъ шалаша для пастуха овецъ. Вх. Зн. 27.
Комарня́, ні́, ж. Соб. отъ кома́рь. Комарня так і лізе у вічі.
Кома́рь, ря́, м. 1) Комаръ. Не лучче б нам з ляхами, мосцівими панами, мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. Дума. 2) Названіе тощаго вола. КС. 1898. VII. 46. 3) Родъ дѣтской игры. Ив. 27. Ум. Кома́рик, кома́ронько. І нас Бог не оставить, коли й комарика й малюсеньку комашинку доглядає. Кв. Вилетіла муха з хати комарика рятувати. Нп. Ув. Комари́ще. Ой се ж лежить комарище, славного війська козачище. Лукаш.
Кома́ха, хи, ж. 1) Насѣкомое. Вх. Пч. I. 6. 2) Муравей. Ум. Кома́шечка, кома́шка. Ой летіла комашечка да по сонцю, припадала комашечка ік віконцю. Комашки! комашки! ховайте подушки, бо татаре йдуть. Ном. № 339.
Комаши́на, ни, ж. Одно насѣкомое, одинъ муравей. См. Комаха. Чоловік проти землі менше, аніж сама менша комашина проти чоловіка здається. Дещо. Ум. Комаши́нка. Здалеку рій комашинок зразу побачиш, а кожну комашинку нарізно побачиш тільки зблизька. Ком. II.
Комаши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Копошиться.
Кома́шка, ки, ж. Ум. отъ кома́ха.
Комашни́ця, ці, ж. Муравейникъ. Канев. у.
I. Кома́шня, ні, ж. 1) Пирушка. 2) Поминальный обѣдъ послѣ похоронъ. Угор.
II. Комашня́, ні́, ж. соб. 1) Муравьи. Де не взялась та комашня і, чуючи труп, лазила по його виду. Стор. 2) Муравейникъ. Як би таку жінку та мені, — я б її у комашню втрутив. МВ. (О. 1862. III. 60).
Коме́дія, дії, ж. Комедія. Почав він… писати… комедії на театр. К. Гр. Кв. XVIII.
Комедія́нський, а, е. Смѣшной, комедіантскій. В їх фігурах, в їх уборі було щось комедіянське, німецьке. Левиц. I. 491.
Коме́ль, мля́, м. Толстый конецъ отрубленнаго древеснаго ствола. Як узяв колоду за комель, підвів проти себе, як свічку, та як ударе комлем у землю, — так вона на сажень у землю ввійшла. Мнж. 9.
Коме́нда, ди, ж. 1) Команда, отрядъ. В славнім місті Берестечку коменда стояла. Гол. I. 67. 2) Начальство. Молоденький козаченько в коменди ся просить: пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.
Коменда́нт, та, м. Комендантъ. Рудч. Чп. 103. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332.
Комендерува́ти, ру́ю, єш, гл. Начальствовать, командовать. А пан майор молоденький на воронім коню, ворон конем виграває та й комендерує. Федьк.
Коме́та, ти, ж. Комета. Є зорі, що звуться кометами, або мітлами чи віхами. Ком. I. 50.
Комети́, нар. = Коміть. Голуб в лету комети паде. Вх. Зн. 27.
Коми́з, зу, м. Капризъ. Ач як на його комиз напав. Ось я тобі! Полтавск.
Комиза́, зи́, ж. 1) = Коми́з. 2) Капризный, привередливый человѣкъ.
Комизи́тися, зю́ся, зи́шся, гл. Капризничать, упрямиться. Коли б вона та не бісилась, замовкла і не комизилась. Котл. Ен.
Ко́мин, на, м. 1) Передняя часть варистой печи, устроенная для прохода дыма въ трубу. Чуб. VII. 381. Забілів комин, зачорнів рядок горшків на полиці. Левиц. I. 2) Дымовая труба на крышѣ. 3) Полка кремневаго ружья. Шух. I. 231. Ум. Комино́к.
Коминне́, прил., употребляемое какъ сущ. ср. р. Подымная подать. Та заплатиш коминного півкопи грошей. ЗОЮР. I. 143.
Комино́к, нка́, м. 1) Ум. отъ ко́мин 1 и 2. 2) Цилиндръ въ ружьѣ, куда накладывается пистонъ. Уман. у. Шух. I. 229.
Коминотру́с, са, м. Трубочистъ. Полтавск. г.
Коминя́р, ра́, м. = Коминотрус. Гайсинск. у.
Комиса́р, ра, м. 1) Комиссаръ. Чого вже не робили тії старости й комисари з городовими козаками. К. ЧР. 12. 2) Исправникъ. Добре було жити, поки не писали пани комисари хлопців у некрути. Нп. Я бачив сам таких і може б показав, да цур йому! боюсь: росержу комисара. Греб. 368. Ум. Комиса́рчик. Приїхали комисарчики, зі Львова писарчики господу записати, де має король стати. О. 1862. IV. 19.
Коми́ш, шу́, м. Тростникъ. Жили по комишах і очеретах. ЗОЮР. I. 75.
Комиши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Мелькать? А то що за світ комишиться у малій хатині? Мир. Пов. II. 55.
Ко́мін, на, м. = Комин. З верху кри-
