Кода́ш, ша, м. Исполняющій обязанность возницы на свадьбѣ (въ Буковинѣ). Скиньтеся по грошеві, купіть коня кодашеві. ЗЮЗО. II. 486.
Кодій, дія, м. Названіе вола съ толстыми ногами. КС. 1898. VII. 46.
Кодільни́чий, чого, м. Тянущій канатъ при вытягиваніи невода. Желех.
Кодкати, каю, єш, гл. Кудахтать. Вх. Зн. 26.
Кодкода́ти, ко́джу, диш, гл. = Кодкати. Вх. Уг. 245.
Ко́дло, ла, с. 1) Родъ, племя. Іродове кодло. Ном. А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались К. ЧР. 54. Кодло твоє пропаде і сам изведешся. Щоб твоє́ ко́дло звело́сь! Щоб тебе́ з ко́дла звело́! (брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. Рече до людей: кодло гадюче! Єв. Л. III. 7.
Ко́дловатий, а, е. Многосемейный. Усі попи кодловаті, бо книшами годовані. Подольск. г.
Кодо́ла, ли, ж. Канатъ. А ну, хлопці, до кодоли порон тягти. Канев. у. Кодоли, привязанныя къ крыльямъ невода, имѣютъ названія по имени завѣдывающихъ каждой: ота́мана и его помощника крилаша́ — отама́нська кодо́ла и крила́шська кодо́ла. Браун. 9.
Ко́дря, рі, ж. = Ковдра. Укриєтесь кодрями. Кобеляк. у.
Ко́єць, ко́йця, м. Клѣтка для курей, плетеная или обтянутая сѣткой. ЗЮЗО. I. 288.
Ко́жа, жі, ж. Кожа. Вловіть ту щуку та потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.
Кожа́н, на, м. = Кажан.
Кожане́ць, нця́, м. Башмакъ, сдѣланный изъ цѣльнаго куска кожи. Господи благослови стару бабу на постоли, а молоду на кожанці. Ном. 8663.
Кожано́к, нка́, м. Родъ кожанаго короткаго полушубка, родъ кожаной куртки. Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Він звав його кожанком. Г. Барв. 304.
Ко́ждий, а, е. = Кожний. Кожда пригода — до мудрости дорога. Ном. № 1752. То не можна жінку бити, жінка кожда вгідна. Гол.
Кожді́сенький и кожді́ський, а, е. = Кожнісенький.
Ко́жен и ко́жний, а, е. Каждый, всякій. Набожний! як би такий кожний, то б увесь світ догори ногами перевернули. Ном. № 175. У кожної купи був свій ватажок. К. ЧР. 355. Ко́жній сва́шці по ковба́сці. Посл. Всѣмъ сестрамъ по серьгамъ.
Кожні́сінький, а, е. Каждый безъ исключенія. І приходила б туди кожнісінький ранок бесідувати з Богом. Левиц. I. 27.
Кожня́рь, ря́, м. Овчинникъ. Гол. Од. 10.
Кожом'я́ка, ки, м. Кожевникъ. А як вийде на Дніпро мочить кожу (бо він кожом'яка), то не одну несе. ЗОЮР. II. 28.
Кожом'я́ківна, ни, ж. Дочь кожевника. Везе на батьківщину багату кожом'яківну. Г. Барв. 253.
Кожом'я́цький, а, е. Кожевницкій.
Кожом'я́цтво, ва, с. Кожевенное ремесло.
Кожу́х, ха, м. Тулупъ, шуба. Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле. Ном. № 4517. Трудно літом без корови, а зімою без кожуха. Ном. № 560. Ум. Кожу́шок. Ув. Кожуши́ще. Тілько зосталось стареє волище, дране кожушище. Рк. Макс.
Кожуха́рь, ря́, м. Портной, шьющій кожу́хи. Хотин. у.
Кожуша́нка, ки, ж. 1) Женская шуба, покроемъ подобная сви́ті. КС. 1893. V. 283. Чуб. VII. 433. Тілько баба випровадила чорта, зараз натягла на себе кожушанку та й побігла до церкви. Стор. I. 2. 2) Ша́пка-кожуша́нка. Шапка (изъ овчины?). Сим. 198. Ум. Кожуша́ночка. Якось принесла до нас Пилипиха кожушаночку — хвалилася, що добра. МВ. II. 153.
Кожуша́ний, а, е. Относящійся, свойственный кожу́ху. Кожушана латка за рідного батька. Ном. № 11162.
Кожуша́ночка, ки, ж. Ум. отъ кожуша́нка.
Кожуши́на, ни, ж. Тулупъ болѣе легкій. Вас. 154. Ой загину, дівчино, загину, викинь мені вікном кожушину. Чуб. 5. 57. То ви, діду Панасе, вмієте й кравцювати?.. Пошиєте ж мені кожушину, як прийде зіма. Левиц. I. 101.
Кожуши́ще, ща, с. Ув. отъ кожу́х.
Кожу́шка, ки, ж. = Кожушанка. Думаю потєгти свою кожушку черкасином. Черниг. у.
Кожу́шно, на, с. = Кожух. Извѣстно только въ слѣдующей пословицѣ: Душно! — Скинь кожушно. Ном. № 14266.
Кожу́шо́к, шка, м. Ум. отъ кожу́х. 1) У новеньких кожушках, у сивеньких шапочках, — так гарно повдягані дітки.