Кільчик, ка, м. Ум. отъ кіле́ць.
Кі́льчитися, чуся, чишся, гл. Пускать ростки, проростать. Вже кільчиться гречка, пшениця. Каменец. у. Він злиденний господарь: у його в коморі геть покільчилась пшениця. Подольск. г.
Кілюва́ти, лю́ю, єш, гл. Задѣлывать, забирать стѣну вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Каменец. у.
Кіля́, пред. = Біля. Сотворив з того ребра Єву і положив кіля Адама. Чуб.
Кімла́ч, ча́, м. Сѣть въ видѣ верши для ловленія рыбы. То-же что ятір (см.), но безъ крыльевъ. (Александровск. у. и Мнж. 182) и безъ суя́трика. Вх. Пч. II. 22.
Кімлашня́, ні́, ж. соб. Калмыки. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Кімли́к, ка, м. Калмыкъ.
Кімли́цький, а, е. Калмыцкій. До кімли́цьких за́говін жда́ти. Никогда не дождаться. Ном. № 5633.
Кімли́чка, ки, ж. 1) Калмычка. 2) Деревянная курительная трубка съ длинной шейкой и выпуклой крышкой. Вас. 148.
Кі́мля, лі, ж. Сѣтка для ловли рыбы. Желех. и Лебед. у.
Кімна́та, ти, ж. Въ малорусскихъ хатѣ, домѣ — небольшая комнатка, отгороженная въ большой общей комнатѣ; служитъ обыкновенно спальней. Вас. 195. У вдовиці дві світлиці, а третя кімната. Мет. 53. Поставлю хату і кімнату. Шевч. Піду я до кімнати постіль білу слати. Чуб. V. Мати собі стрівожилась, устала з-за стола і одвела її в кімнату. К. ЧР. 129. Ум. Кімна́тка, кімна́точка. Він любив свою світличку з кімнаткою. Г. Барв. 143. Сам Сухобрус жив в сусідній кімнатці. Левиц. Пов.
Кімня́хъ, ха, м. = Кім'я́х.
Кі́мса, си, ж. 1) Кусокъ, комъ, напр., земли. Ном. № 10466. 2) Кусокъ хлѣба. Пастух за ворота, кімса в його коло рота. Ном. № 10466.
Кім'я́х, ха, м. Комокъ слипшихся ягодъ, гроздь. Вишні так і висять кім'яхами. Харьк. у.
Кін, ко́ну, м. 1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35. 2) Мѣсто игры. 3) Сцена.
Кінато́в! Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: когда съ горъ спускаютъ внизъ по деревянному желобу срубленное дерево, верхніе рабочіе кричатъ стоящимъ внизу вдоль желоба: клейго́в! — крикъ, предостерегающій объ опасности отъ летящаго съ страшной силой дерева; когда послѣднее достигнетъ конца желоба и рабочіе отбросятъ его въ сторону, они кричатъ: кінато́в! Крикъ этотъ передается, отъ одного къ другому все выше и, достигнувъ стоящихъ на высотахъ рабочихъ, служитъ для нихъ знакомъ, что путь свободенъ для новаго дерева. Шух. I. 179.
I. Кі́нва, ви, ж. 1) Деревянная кружка. Кухарі ставлять по всіх столах дерев'яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев'яних, горілку, мед, пиво… Стор. II. 150. Взяв раз покуштував, удруге напився (пива), а втретє як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. I. 204. 2) Ведро. Молодичка кароока… бігла з кінвами по воду. Федьк. Ум. Коні́вка.
II. Кінва́, ви́, ж. соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться. Зміев. у.
Кіне́ць, нця́, м. 1) Конецъ, окончаніе, заключеніе. Кінець — ділу вінець. Посл. Царству його не буде кінця. Єв. Л. I. 33. На при кінці. Въ концѣ, напослѣдокъ. На при кінці всього й каже… До кінця́. До конца, до окончанія. До кінця там досидів. Кіне́ць ві́ку. а) Окончаніе жизни. Оце вже кінець мого віку. б) Конецъ міра. Мабуть кінець віку оце приближився: хоч рідного брата тепер стережися. ЗОЮР. II. Дійти́ кінця́. Окончить. Св. Л. 134. А вже ж я тобі доїду кінця! Ужъ я тебя доканаю! Ном. № 3651. 2) Конецъ (предмета). Попустила низько кінці стрічок. Устромив кілок гострим кінцем у землю. Кінцем ножа копирсає. Кінці́ в край. Нѣтъ выхода, безвыходное положеніе. Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, — нічого їсти. Пішов та й украв. Новомоск. у. Залюбовск. 3) Кожаная часть кнута. На пугу ремінний конець. Маркев. 64. 4) Край, предѣлъ. Позбірає вибраних од кінця землі до кінця неба. Єв. Мр. XIII. 27. Употребляется какъ нарѣчіе съ родительнымъ падежемъ: кіне́ць стола́, кіне́ць села́. На концѣ стола, села. Сидить батько кінець стола. Шевч. 71. Тоже значитъ и кінці́ стола́. Сидить собі, сердека, у великій хаті, на лаві, кінці стола. Кв. II. 69. 5) Окончаніе книги. Кінець Чорній Раді. К. ЧР. 422. Ум. Кі́нчик, кі́нчичок. Бачив купку зірочок, або ріжок місяцевий, кінчичок. МВ.
Кі́нний, а, е. Конный. Найменший
