бокам кізлин для того, чтобы лазить по нимъ вверхъ для смазки вала. Лебед. у.
Кізля́, ля́ти, с. Козленокъ. Почали плодити рябих ягнят і кізлят. Опат. 53.
Кі́зонька и кі́зочка, ки, ж. Ум. отъ коза́.
Кі́зь-кі́зь! меж. Зовъ козъ.
Кізя́к, ка́, м. Пометъ, калъ домашнихъ животныхъ. До нашого берега ніщо добре не припливе — не кізяк, то тріска. Ном. № 2137. Ум. Кізячо́к. Мнж. 1.
Кі́йло, ла, с. Ковыль, Stippa pennata. О. 1862. V. Кух. 38. Ой по горі, по горі, там Грицюхно ходить, там біле кійло косить та коню свойму носить. Грин. III. 462.
Кі́л, кола́, м. Колъ. Дурному хоч кіл на голові теши. Ном. № 6185. Св. Микола не поставить кола. Ном. № 453.
Кіла́ш, ша́, м. Родъ горшка около 5 вершковъ вышиною, то-же, что кашник. Вас. 181.
Кіле́ць, льця́, м. Ростокъ въ зернѣ. Каменец. у. Глазокъ въ картофелѣ. Кепська справа, коли люде почали вже кільцями картоплю садити. Це лихо ріже на кільці бараболю. Подольск. г. Кі́льці пуска́ти. Проростать. Ум. Кі́льчик.
Кі́лки, кі́лко, мѣст. = Кільки, кілько.
Кілки́й, а́, е́. Колючій. Зеленими споришами і кілкими будяками. Нп.
Кі́лля, ля, с. соб. отъ кіл. 1) Колья. Прославився на Вкраїні ще козак і Гонта, що сажав жидів на кілля рядом поверх плота. Ном. № 672. Инший на ярмарок брався, инший у гай по кілля. К. ЧР. 67. 2) Приготовленныя для постройки части ствола дерева — самыя верхнія, длиной по 5—6 метровъ. Шух. I. 88.
Кіло́к, лка́, м. 1) Колышекъ. 2) Колъ въ плетнѣ. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з'явилась, як з землі виросла, Ганна. Левиц. I. 26. 2) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315. 4) Вѣшалка въ видѣ колышка, вбиваемаго въ стѣну. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього… як на кілок у коморі. МВ. I. 28. 5) Въ дверяхъ крестьянскихъ построекъ: ручка въ видѣ колышка, за которую берутся при отворяніи дверей. Kolb. I. 57. 6) Колышекъ, вкладываемый у запора вмѣсто замка. Пивниця на колку. Ном. № 1259. 7) = Заніз (у ярмі). Kolb. I. 67. 8) Одинъ изъ двухъ деревянныхъ шиповъ, которыми прикрѣпленъ къ оси задній наса́д крестьянской повозки. Рудч. Чп. 249. Ум. Кіло́чок.
Кіло́чок, чка, м. Ум. отъ кіло́к. 1) Употребляется какъ уменьшительное отъ кіло́к во всѣхъ указанныхъ выше значеніяхъ. Отут ще кілочок треба забити. — Та цей тин довго не стоятиме: кілочки поганенькі — як же воно держатиметься? — Одріже од жмутка два шматочки та зв'яже докупи та й повісить на кілочку. ЗОЮР. I. 308. Два кілочки у стіні… на їх нічого не висить. МВ. III. 2) = Чека. Рудч. Чп. 249, 250. 3) Въ сновальницѣ: колышки, на которые надѣвается пряжа. Вас. 202. 4) Колокъ у струнныхъ музыкальныхъ инструментовъ для укрѣпы струнъ.
Кі́лька, кі́льки и кі́лько, нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Левиц. I. 18. Я кільком казав — коли не хотять. НВолын. у. То хустку купила, то сорочок справила кільки. МВ. I. 28. Сила одного чоловіка або кількох людей. Левиц. (Правда 1868, 415).
Кількаде́сять, числ. Нѣсколько десятковъ.
Кількалі́тній, я, є. Существующій нѣсколько лѣтъ. Желех.
Кі́льки. См. Кілька.
Кі́лькись, нар. Нѣсколько. Минуло кількись часу Г. Барв. 510.
Кі́лькість, кости, ж. Количество. Желех.
Кі́лько. См. Кілька.
Кількона́дцять, числ. Сверхъ десятка. Круг сонця ходять кільконадцять планет. Дещо. Розгорює де небудь дівчина кільконадцять шагів. О. 1862. I. 74.
Кількора́з, нар. Нѣсколько разъ. Вх. Зн. 25.
Кі́лькоро, нар. Нѣсколько. Як тарахне в стадо гусей, так разом кількоро їх і вб'є. О. 1861. XI. 73.
Кільце́, ця́, с. 1) Кругъ, кружекъ. Ой у місці в крайній хаті кільцем танець ходить. Гатц. 296. 2) Кольцо вообще, за исключеніемъ носимаго на пальцѣ. Ведмідь здоровий, та кільце в носі. Ном. № 4228. Хто старцям милостину подавав, то все перед ним і лежить: чи шматок хліба, чи кільце ковбаски. ЗОЮР. I. 306. 3) Звено. Біда за біду чепляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164.
