Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/773

Ця сторінка вичитана

висока! Закрий її, сховай її від людського ока. К. Досв. Ой вирву я з рожі квітку та й пущу на воду: пливи, пливи, з рожі квітко, та й до мого роду. Нп. 2) мн. Вѣнокъ изъ искусственныхъ цвѣтовъ, который носитъ дѣвушка, преимущественно просватанная. 3) Цвѣтной бантъ, пришиваемый къ шапкѣ на свадьбѣ жениху и боя́рам. Беруть шапки у бояр і пришивають квітки, співають так само, як і тоді, коли пришивають квітку молодому. Чуб. IV. 567. Пійду з села, — зараз оженюся: мені, дівко, та пришиють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Мет. 15. Переносно: кві́тку приши́ти (кому́). Осмѣять кого острымъ словцомъ, мѣткимъ отвѣтомъ и пр. Се така, що кожному квітку пришиє. Эта каждаго осмѣетъ. (Уміла) квітку хоть кому пришити, хитро насміяться. Мкр. Н. 85. Обізветься який парубок, — він зараз і пришиє квітку: дівчатам регот, парубкові сором. О. 1861. VIII. 19. 4) Букетикъ изъ калины или цвѣтовъ, подносимый на крестинахъ повивальной бабкой гостямъ. КС. 1893. VII. 79. 5) Особый родъ вышивки на сорочкѣ. Залюбовск. Чуб. VII. 427. 6) У квітки́. О матеріи: съ рисункомъ въ видѣ цвѣтовъ. Жілетка шовкова в квітки. Св. Л. 174. Ум. Кві́тонька, кві́точка. По садочку йшла, квітойки рвала. Чуб. V. 6. Квітоньками гарненько рожа розцвіла. Сніп. У хаті в її — як у віночку, хліб випечений — як сонце, сама сидить — як квіточка. ЗОЮР. I. 145. Дівчинонька, як квіточка, з нею рай. Гліб.

Квітневи́й, а, е. Апрѣльскій.

Квітний, а, е. Цвѣтущій. Можна розгуляться в лугах зелених, на квітних луках. Левиц. (Правда, 1868, 520).

Квітни́к, ка́, м. Цвѣтникъ. Як багато квіток в нашім саду! промовив Дашкович, заглядаючи в вікно на квітник. Левиц. Пов. 33. Зеленіли… хутірські сади, як роскішні квітники. Мир. ХРВ. 8. Ум. Квітничо́к. Ходимо ми з нею по садку, робить вона квітнички і я їй помагаю. О. 1862. X. 3. З обох боків ґанку був квітничок, де панські квітки перемішувались з зеленим зіллям. Левиц. Пов. Степи з невеличкими хуторами, що як квітнички (здавались). Мир. ХРВ. 140.

Квітнути, ну, неш, гл. Цвѣсти.

Квітню́чий, а, е. Цвѣтущій.

Кві́тонька и кві́точка, ки, ж. Ум. отъ кві́тка.

Кві́ття, тя, с. соб. Цвѣты. Угор.

Квітува́ти, ту́ю, єш, гл. Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Жито квітує. Ном. № 10162.

Квіту́щий, а, е. Цвѣтущій. Весна прийшла теплая, свіжая, квітуща. МВ. I. 115.

Квітча́ний, а, е. 1) Цвѣточный. Тепленький вітрець зо всього степу несе йому квітчані запахи. Стор. I. 206. 2) Украшенный цвѣтами. Квітчаною головою схилишся до неньки. К. Досв.

Квітча́ння, ня, с. Убраніе цвѣтами. Жаль мені дівування і дитячого квітчання. Чуб. V. 44.

Квітча́стий, а, е. 1) Цвѣтистый, усѣянный цвѣтами. Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком! Шевч. 628. Ми знайдемо, мій голубе, зелені діброви і долини квітчастії. О. 1861. II. 49. 2) Разноцвѣтный, цвѣтной (о матеріяхъ). Квітчастий пояс. Чигир. у. В'ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні, квітчасті. МВ. I. 93.

Квітча́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Убирать, украшать цвѣтами. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю. Шевч. 252. 2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квічать. Котл.

Квітча́тися, ча́юся, єшся, гл. Украшаться цвѣтами. Сухій вишні не квітчатися. Посл. Квітчалася Настечка. Грин. III. 79.

Квітю́чий, а, е. Цвѣтущій. Квітюча лука. Мир. ХРВ. 65.

Квіча́ти, чу́, чи́ш, гл. Визжать. Свиня квічить, а в пліт лізе. Ном. № 2740.

Квіче́ння, ня, с. = Клечання. Коли побачиш, що гроші горять, то зроби квіченням хрест на тому місці, — гроші так і вийдуть з під землі. Подольск. губ.

Кво-кво! меж., выражающее клохтанье насѣдки. Ой ходила квочка вдоколя кілочка, кво-кво-кво, вдоколя кілочка. Чуб. III. 194.

I. Квок! меж. = Кво. Ходить квочка коло кілочка та все квок, квок! Загад.

II. Квок, ка, м. Въ сказкѣ: крестьянинъ, который брался высиживать цыплятъ. Мнж. 117.

Кво́кати, каю, єш, гл. = Квокта́ти. Угор.

Квокта́ти, кчу́, чеш, гл. 1) Клохтать (о насѣдкѣ). 2) Квакать глухо (о лягушкѣ). Тілько квокче усе жаба здорова. 3) Постоянно охать, стонать, жалуясь на болѣзнь, несчастье и пр. (о человѣкѣ).