К, пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к первій Пречистій; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. Мет. 25. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Ном. Переходитъ въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр.
Ка'. 1) См. Казати. 2) Сокращ. изъ кат въ выраженіи ка'зна употребляющемся также и въ полной формѣ. См. Кат. Ка'-зна-що. Чортъ знаетъ что, дрянь; чепуха. Казав парубок — дівка нічого, а вийшло ка'-зна-що. Ном. № 7557. Употребляется иногда какъ существительное: Таке ка'-зна-що́ гово́рить. Такую чепуху говоритъ. Прийде ка'-зна-що, ка'-зна-звідки, та й грукотить, як воріт не розламає. К. ЧР. 5. Ка'-зна-яки́й робітник. Плохой работникъ. Ка'-зна-куди́. Чортъ знаетъ куда. Ка'-зна-чого́, Ка'-зна-на́що. Чортъ знаетъ зачѣмъ. Ка'-зна-звідки. Чортъ знаетъ откуда и т. д.
Каба́к, ка́, м. 1) Тыква. Чуб. I. 309. Ішов же я через тин, через три городи, потолочив кабаки, наробив я шкоди. Нп. Піднести́ кабака́. Отказать жениху. Наталка многим женихам піднесла печеного кабака. Котл. НП. 352. 2) Кабакъ, питейный домъ. Тогді то козак, бідний нетяга, по кабаку похождає, квартирку одчиняє. ЗОЮР. I. 207.
Каба́ка, ки, ж. 1) Нюхательный табакъ. „Мерщі ісхопився, протерся, кабаки понюхав. Сніп. 16. Натрусив з ріжка кабаки, раз, другий понюхав. Мкр. Н. 9. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618. Каба́ки да́ти кому́. Наказать кого. Желех. Закр. 2) Penis.
Кабако́вий, а, е. Тыквенный.
Каба́ла, ли, ж. Гаданіе по картамъ. Желех. Кла́сти каба́ли. Гадать по картамъ. Желех.
Кабали́к, ка, м. Безпокойство, хлопоты, кутерьма, суматоха. Желех. См. Калабалик.
Ка́балка и Ка́белка, ки, ж. Тонкій просмоленный канатикъ, употребляемый при укрываніи построекъ камышемъ. Херс.
Каба́н, на́, м. Кабанъ; вепрь. Не бурли, як кабан у кориті. К. ЧР. 152. Ум. Кабане́ць, кабанча́, каба́нчик. Ув. Кабаню́га.
Каба́нник, ка, м. 1) Торгующій свиньями. Подольск. г. 2) Свинобой, рѣжущій свиней.
Кабано́вий, а, е. См. Кабанячий.
Кабанува́ти, ну́ю, єш, гл. Валяться, лежать подобно кабану. Не хочеться мені уставать, — щось я утомився, — так би й кабанував цілісінький день. Аѳан. Чужб., Восп. о Шевч. 19.
Кабанча́, ча́ти и Каба́нчик, ка, м. Ум. отъ каба́н.
Кабаню́га, ги, м. Ув. отъ кабан. Желех.
Кабаня́тина, ни, ж. Мясо кабанье. Розговілись і стали ласувать кабанятиною. Грин. I. 105.
Каба́ня́чий, а, е. Кабаній. Бийте його, кабанячу тушу. К. ЧР. 341.
Каба́рда, ди, ж. Кабарга? Гасав і я,
