Їжа́к, ка́, м. 1) Ежъ. Котл. Ен. I. 11. Ном. № 6388. 2) Родъ намордника съ колючками, надѣваемый на телятъ, чтобы они не могли сами сосать корову. Каменецк. у.
Їжако́вий, а, е. Ежовый. Їжаковим салом треба мазати, так і погоїться. Харьк.
Їжакува́тий, а, е. Взъерошенный, съ торчащей шерстью. Їжакуватий віл. Черк. у.
Їжачи́ха, хи, ж. Ежъ-самка. Лубен. у.
Їжачи́ч, ча, м. Ежъ-самецъ. Чи воно їжачич, чи їжачиха? Лубен. у.
Ї́жик, ка, м. = Їжак. Чуб. II. 367.
Ї́житися, жуся, жишся, гл. 1) Щетиниться. Харьк. у. О волосахъ: подниматься. Аж серце хлопцеві завмірало, аж волосся їжилось. Св. Л. 217. 2) Важничать. Чого воно (школяр) їжиться? чого дметься, як шкурлат на жару? — думав собі хурман. Св. Л. 168.
Ї́жно, нар. Сытно, достаточно пищи. Хоч не їжно, так уліжно. Ном. № 10387.
Із, пред. = З. Ставится между двумя согласными или послѣ согласной, иногда въ началѣ фразы, если слѣдующее слово начинается согласной; въ стихахъ иногда для соблюденія размѣра. Збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. I. 32. Із нехочу ззів три миски борщу. Ном. № 5060. Із славного Запорожжя наїхали гості. Шевч. 221.
Їз, ї́зу, м. Запруда рѣчки для ловли рыбы. Ном. № 14145. См. Яз. Ум. Їзо́к. Сим. 146.
Ізб… См. Зб.
Ізв… См. Зв.
Ізг… См. Зг.
Ізд… См. Зд.
Їзда́, ди́, ж. Ѣзда. Рудч. Ск. II. 171. Санна їзда — ангельска їзда, але дідчий виворот. Ном. № 11433.
Їзде́ць, дця́, м. Ѣздокъ. К. ЧР. 92. Вчора увечері приїхав їздець. МВ. I.
Їзджа́лий, а, е. О лошадяхъ: ѣзжалый. Сим. 153. Бідкається, де б йому купити на старість їзджалого смирного коня. О. 1861. X. 21.
Ї́здити, джу, диш, гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463.
Ї́здитися, джуся, дишся, гл. Постоянно ѣздить, разъѣзжать. Їздиться усюди з їм. Зміев. у.
Їздня́, ні, ж. Постоянная ѣзда. Подольск. г.
Їзду́н, на́, м. Ѣздокъ. А чи довго туди їхати верхи? — Хто його зна, — як який їздун. Александров. у. Екатериносл. г.
Із'є… См. З'є.
Ізж… См. Зж.
Ізз… См. Зз.
Із-за, пред. = Зза. Употребл. подобно предлогу із. Із-за гори вітер віє, березоньку хилить. Мет. 20.
Їзи́ти, їжу́, зи́ш, гл. Перегораживать рѣку для ловли рыбы. Їж їзити.
Ізк… = Іск. См. Ск…
Ізл… См. Зл…
Ізм… См. Зм…
Ізн… См. Зн…
Ізо, пред. = Зо. Василько буде хоч цілечку ніч ізо мною сидіти. МВ. II. 9.
Ізо… См. Зо…
Їзо́к, зка́, м. Ум. отъ їз.
Ізп… = Ісп… См. Сп.
Ізр… См. Зр.
Ізс… См. Зс.
Ізт… = Іст… См. Ст.
Ізу… См. Зу…
Ізх… = Ісх… См. Сх.
Її, їй, мѣст. Родит., винит. и дат. пад. отъ вона́.
Їй-бо, їй-Бо́гу = Єй-богу. Ном. № 4356, 6298.
Ійо́н, меж. Вишь, вишь ты. Котл. Ен. Слов. Ійон, ійон же, вража мати! але Еней наш зледащів. Котл. Ен. I. 27.
Ійти, ійду́, де́ш, гл. = Іти. Аж ійшов я мимо його. К. Псал. 90.
Ік, пред. = К. Аж ік вечору вже знову приходить. Рудч. Ск. II. 161.
Ікла́стий, ікла́тий, а, е. Имѣющій большіе клыки, клыкастый. Харьк. у.
Ї́кло, ла, с. Клыкъ. Як піймав вовк іклом за хвіст, так і роспоров хвіст. Черк. у.
Іко́на, ни, ж. Икона, образъ. Загадай дурному Богу молиться, він і ікони поб'є. Ном. № 6575.
Іко́нний, а, е. Иконный. МВ. III. 91.
Іконоста́с, су, м. 1) Иконостасъ. ЗОЮР. I. 281. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371.
Ікра́, ри́, ж. 1) Икра; сѣмя грены. Як будеш загодовувать пчоли, то зотри тую ікру (з щуки) і змішай з медом, з перцем і барсуковим салом. Чуб. I. 75. 2) Вымя у коровы. Шух. I. 193. Ум.
