Зрізни́тися, ню́ся, нишся, гл. Отдѣлиться, раздѣлиться.
Зрі́зок, зка, м. 1) Обрѣзокъ. НВолын. у. 2) Срѣзъ, перерѣзъ.
Зрі́зувати, зую, єш, сов. в. зрі́зати, зрі́жу, жеш, гл. Срѣзывать, срѣзать. Їх зрізують, як спілий колос в полі. К. Іов. 54. Зріжу голову, вийму серце. Ном. стр. 303, № 473.
Зріка́тися, ка́юся, єшся, гл. = Зрекатися.
Зрі́лко, ка, с. = Здрі́нка. Вх. Лем. 421.
Зрі́нка, ки, ж. и зрі́нко, ка, с. = Здрінка. Вх. Лем. 421.
Зріст, зро́сту, м. 1) Ростъ. Сама красна, чепурная, хорошого зросту. Мл. л. сб. 203. На зріст. Ростомъ. Ши́ти на зріст. Шить такъ, чтобы пошитое годилось и тогда, когда выростетъ тотъ, для кого шито. 2) Возрастъ. З малих літ до великого зросту кохала, годувала. ЗОЮР. I. 19. 3) Проросшее зерно, снопы.
Зрість, зрости, ж. Знакъ отъ сростанія на стволѣ дерева разрубленнаго мѣста. НВолын. у.
Зрі́ти, зрі́ю, єш, гл. 1) Зрѣть, созрѣвать. Пшениця зріє на ниві. Стор. I. 128. І вітер не віє, сонце не гріє, калина не зріє. Мет. 134. 2) Выростать, дѣлаться взрослымъ. Ти на літі і Ярина зріє. Шевч. 245.
Зрі́ти, зрю, зриш, гл. Видѣть. Мусить всяк чоловік зріти, що недовго тут жити. Чуб. III. 19.
Зроб, зро́бу, м. 1) Совершеніе, исполненіе работы. Довести́ до зро́бу. Исполнить, сдѣлать. Тоді аж зароблять вони велик спасибі, як доведуть до зробу, до пуття тую роботу. Васильк. у. Прийня́тися до зро́бу. Приняться за дѣло, за исполненіе работы. Як приймуться до зробу, у той час оддамо гроші. Васильк. у.
Зроби́ти, блю́, биш, гл. 1) Сдѣлать, произвести. Хата, 164. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Мет. 112. Гуси зробили великий крик. Грин. II. 239. — свої́м бо́гом. По своему. Не куди й дів ті гроші, а купив дзвін; та вже й тим скривдив громаду, що зробив своїм богом. Св. Л. 287. 2) Повредить кому колдовствомъ. Чоловік з голоду сохне, а дурні брешуть, що це йому зроблено. 3) — во́лю кому́, чию́. Исполнить чье желаніе. Ой чумаченьки, ой ви молоденькі, зробіть мою волю. Чуб. V. 1031. 4) — ла́ску. Сдѣлать одолженіе. Велику ласку мені зроби, послухай. МВ. II. 112. 5) — собі́ смерть. Наложить на себя руки. Ах волю сама собі смерть зробити, як в багацтві з нелюбом жити. Чуб. V. 117.
Зроби́тися, блю́ся, бишся, гл. Сдѣлаться. Зробився мов несамовитий. Котл. Ен. II. 15. Усе зробилось, як бажали єзуїти. Стор. МПр. 72.
Зро́бка, ки, ж. Бра́ти гро́ші на зро́бку. Брать деньги подъ отработокъ. Землі в його нема, — бере гроші на зробку: уперед даєш, а послі він одробля. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Зробля́ти, ля́ю, єш, гл. Обрабатывать. Ой я тобі не наймичка все поле зробляти. Гол. IV. 538.
Зро́бок, бка, м. Истощенный работою, негодный уже къ работѣ человѣкъ. Желех.
Зрода́, зро́ду, зроду-зві́ку, нар. 1) Вона зрода й у церкві не була. Мнж. 104. Чи був у тебе батько зроду? Ном. № 10505. Ой я зроду лишенька не знала. Чуб. V. 594. Зроду я заміж не піду. Лавр. 155. Зро́ду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не було такого, а тепер: ось тобі, на! Подольск. г. 2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись. Левиц. Пов. 348.
Зроди́ти, ся. См. Зрожати, ся.
Зро́ду. См. Зрода.
Зрожа́й, жа́ю, м. Урожай. Зрожаю нема, тільки зродила трава шовкова. Мет. 465.
Зрожа́ти, жа́ю, єш, сов. в. зроди́ти, джу́, диш, гл. 1) Рожать, родить. Так його мати зродила. Ном. № 2918. Ти учора ізвечора дитя зродила. Грин. III. 273. 2) Родить, уродить. Як будуть сестро… ягоди зрожати. О. 1861. X. 89. Прошу ж тебе, не цвіти красно, прошу ж тебе, не зроди рясно. Мет. 176. Добра нивонька була: сто кіп жита зродила. Чуб. III. 240.
Зрожа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. зроди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Рожаться, родиться. 2) Родиться, уродиться. Посіяла, мамко, жито, — зродився барвінок. Гол. III. 403.
Зрозумі́лий, а, е. Понятный. Левиц. Пов. 237.
Зрозумі́лість, лости, ж. Понятность. Желех.
Зрозумі́ло, нар. Понятно.
Зрозумі́ння, ня, с. Пониманіе. Вели-
