связаться. Котл. Ен. III. 57. Він непотрібно злигався з жидівкою. Стор. МПр. 146. Злигався я з діяволом. Шевч. 284.
Зли́годні, нів, м. мн. Невзгоды, бѣдствія. Всі злигодні на мене обернулись. К. Іов. 9. Хай йому злигодні! О. 1862. VI. 90.
Зли́го́дній, я, є. Бѣдственный. Ой у нашій славній Україні бували колись престрашнії злигодні бездольні години. Макс. (1849). 53.
Зли́г(ну)ти, гну́, не́ш, гл. Спасть, смягчиться. Уже злиг мороз. НВолын. у.
Злида́рик, ка, ж. Ум. отъ злидарь.
Злида́рити, рю, риш, гл. Выпрашивать, попрошайничать. Аф. 455.
Злида́рь, ря́, ж. Бѣднякъ. Бор. 35. Має своє поле, худоду таку, а по людях робить поденно, мов який злидарь. Г. Барв. 186. Злиденні злидарі. К. ПС. 13. Ум. Злида́рик. Ув. Злидарю́ка. Аф. 455.
Злида́рька, ки, ж. Бѣдная женщина. Пробі доріка все: ти злидарька: прийшла від злиднів, так і підеш, нічого не получиш. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Злидарю́ка, ки, ж. Ув. отъ злида́рь.
Злиде́нний, а, е. 1) Бѣдный, несчастный. Вони люде злиденні. Ном. № 1536. Життя злиденне. К. Досв. 37. 2) Жалкій. А ну лиш, лицарю мізерний, злиденний, витязю нікчемний, виходь сто лих покуштувать. Котл. Ен. VI. 38. 3) Скряга, скупой. Багатий, а такий злиденний, що над копійкою аж труситься.
Злиде́нник, ка, м. = Злидарь. Ото злиденник! Ном. № 2880. Г. Барв. 455, 357. Шкода про се казати, щоб із злиденником та безземельником дочку мені звінчати. К. МБ. X. 4.
Злиде́нність, ности, ж. Бѣдность; бѣдственное положеніе. Желех.
Злиде́нно, нар. 1) Бѣдно; бѣдственно. Злиденно живуть. Одягнений злиденно. К. ПС. 85. 2) Жалкимъ образомъ. І так злиденно іскривився. Котл. Ен. VI. 81.
Зли́день, дня, м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Скоро в злидні мене зведете, як не перестанете гулять у шинку. Канев. у. 2) = Злиденний 3. Бісовий злидень за копійку труситься. Канев. у. 3) К зли́дню. Къ чорту. Жидівочка к злидню дметься, із бурлаченька сміється. Чуб. V. 1012. 4) Во мн. ч. Бѣдность, нищета, злосчастіе. Чуб. I. 254. К. Іов. 63. Насміхаються сусіде з наших злиднів та неволі. К. Псал. 154. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Зли́дні осі́ли. Бѣдность одолѣла. Бода́й вас зли́дні поби́ли! — пожеланіе несчастья, бѣдности. Бодай же вас, цокотухи, та злидні побили. Шевч. 68.
Злиднува́ти, дну́ю, єш, гл. Бѣдствовать. Не кажи, коню, що я злидную, а кажи, коню, що я паную. Гол. I. 74.
Зли́дяний, а, е. = Злиденний 1. Потіш злидяне серденько. Млак. 89.
Злиза́ти. См. Злизувати.
Злизну́ти, зну́, не́ш, гл. Исчезнуть. Тьху! злизни, пропади! НВолын. у. Лиха искра поле спале й сама злизне. НВолын. у.
Зли́зувати, зую, єш, сов. в. злиза́ти, жу́, жеш, гл. Слизывать, слизать. Як віл злиза́в. Ном. стр. 284, № 1894. Мов коро́ва злиза́ла язико́м. Рудч. Ск. II. 176. Исчезъ, неизвѣстно гдѣ дѣлся. То-же значеніе: як лиз його́ злиза́в. Мир. ХРВ.
Злий, а, е. 1) Злой. МВ. II. 175. Зняли з нього головоньку злії басурмани. Мет. 79. 2) Дурной, нехорошій. Хто чинить хоч добреє, хоч злеє в первий раз, не буде таково, як не першина́. Ном. № 105. Ой не їдь, рідненький, бо дороженька злая. Мет. 32. Ой, дитино моя мила, що ти злого учинила? Чуб. III. 356. Як я тобі вина дам, коли на тобі злий жупан? Чуб. V. 920.
Зли́нка, ки, ж. Раст. Erigeron canadensis. ЗЮЗО. I. 121.
Зли́нути, ну, неш, гл. Слетѣть; взлетѣть. Злину з дуба. Гол. IV. 446. З дерева злинула голубка, сіла мені на плече. Левиц. Пов. 17. Побачив він Духа Божого, що спустився, як голуб, і злинув на него. Єв. Мт. III. 16. Злинув на дерево.
Злиня́ти, ня́ю, єш, гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють. Чуб. V. 19.
Злипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зли́п(ну)тися, пнуся, нешся, гл. Слипаться, слипнуться. К. Іов. 87. Спілі вишні злипались китяхами. Левиц. Пов. 192. Кого люблю, — поцілую, аж губоньки злипаються: Мил. 101.
Зли́ти, ся. См. Зливати, ся.
Злихосло́вити, влю, виш, гл. Выбраниться, сказать дурное слово. Я питаюсь: що тобі треба? А він злихословив мені зразу. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Зли́чний, зли́шний, а, е. Прекрасный, красивый. Гарне й зличне да не вічне. Ном. Бувай здоров, злишний паничу. Чуб. III. 275.
