Згидува́ти, ду́ю, єш, гл. Побрезгать.
Згина́ти, на́ю, єш, сов. в. зігну́ти, ну́, неш, гл. Сгибать, согнуть. Негріте залізо не зігнеш. Ном. № 3887.
Згина́тися, на́юся, єшся, сов. в. зігну́тися, ну́ся, нешся, гл. Сгибаться, согнуться. Під віконцем зігнувся, чи не вийде Маруся. Чуб. V. 67. Як ударить ватаг молоденький чумаченька списом у груди. Ой той же спис удвоє зігнувся. Мет. 459.
Зги́нути, ну, неш, гл. Погибнуть. Не силуйте мене за нелюба, да нехай же він згине. Мет. 243. Біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Ном. № 2165.
Зги́нці, нар. Согнувшись. Злодій згинці перебіг попід тином.
Згі́ддя, дя, с. Имущество, домашнія вещи, все добро. Перед великодним святом до нас зо всім згіддям і перебрався. О. 1862. VIII. 23.
Згі́дливий, а, е. 1) Пригодный, полезный. Вона згідлива: нею підкурюють корову, як захвора. ХС. IV. 56. Се зілля згідливе: його п'ють од кашлю. Волч. у. 2) Покладистый, сговорчивый, миролюбивый.
Згі́дний, а, е. 1) Пригодный, годный. Згідна на одно сміхотворство. К. Гр. Кв. XX. До того дожурюся, що не згідна буду ні людям, ні собі. Г. Барв. 268. 2) Согласный.
Згі́дно, нар. 1) Согласно. Виховувала б (школа) наших дітей згідно з духом нації. К. ХП. 127. 2) Пригодно.
Згін, зго́ну, м. 1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе.
Згі́нний, а, е. Згі́нні дні. Дни, въ которые все сельское рабочее населеніе сгонялось на барщину. О. 1862. IV. 94.
Згі́рклий, а, е. Прогорьклый.
Згі́ркнути, ну, неш, гл. Прогорькнуть, сдѣлаться горькимъ.
Згі́рний, а, е. Нагорный.
Згі́рок, рку, м. Холмикъ. Збігла прудко на згірок. Мир. ХРВ. 7. Ум. Згі́рочок. Веде його на згірочок. МВ. (О. 1862. I. 77).
Згі́рря, ря и згі́р'я, р'я, с. Холмикъ; взгорье. Левч. 27. См. Згірок. Східці по згір'ю направляли (у хату). МВ. (О. 1862. I. 72). Не згір'ях лісових знайшли його оселю. К. Псал. 299.
Згі́рш, згірше, нар. Хуже. Молодець не згірш старої баби. Ном. № 8504. Грай, співай, кобзарю! Не про дідів, бо не згірше й ми ляхів карали. Шевч. 182.
Згі́рший, а, е. Худшій. Не так добра, не так добра, як згіршого лиха. Лавр. 111.
Згі́р'я. См. Згірря.
Згла́дити, джу, диш, гл. Сгладить. Рівніш згладиш, тісніш ляжеш. Ном. № 7202.
Згла́мати, маю, єш, гл. Проглотить, пожрать, сожрать. От бабі й нудно, шо чого сей дід на світі живе. Приміла б, — його згламала. Г. Барв. 188.
Зглеві́ти, вію, єш, гл. Дѣлаться слизистымъ. Сир зглевів. См. Снядіти.
Згле́діти, джу, диш, гл. = Зглядіти. Жита які, гречки! і оком не згледиш. Г. Барв. 102.
Згли́бити, блю, биш, гл. Понять, постигнуть до глубины. Добре зглибив дітську натуру. О. 1862. I. 74.
Згли́бока, нар. 1) Изъ глубины. 2) Глубоко. Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41.
Згло́бити, блю, биш, гл. Сплотить.
Зглота́, ти́, ж. Толпа, скопленіе народа, давка. Вх. Зн. 21.
Зглоти́тися, чу́ся, тишся, гл. Столпиться, собраться толпой. Вх. Зн. 21.
Зглузува́ти, зу́ю, єш, гл. Осмѣять. Осміяне, зглузоване йде. Г. Барв. 286.
Згляд, ду, м. 1) = Погляд. 2) Контроль, досмотръ, присмотръ. Тоді не було згляду такого, як теперечки. НВолын. у.
Згляда́ти, да́ю, єш, сов. в. згля́нути, ну, неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Зглянь на Христа єдина. Чуб. III. 19. Тільки зглянути на твої очі, то й знать, скільки вони сліз вилили. Г. Барв. 280. — о́ком. Охватить взглядомъ. Коло її хати був великий луг, скільки оком зглянуть. Рудч. Ск. I. 145.
Згляда́тися, да́юся, єшся, сов. в. згля́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Переглядываться, переглянуться. З корчми ідуть, — зглядаються, з бурлаки сміються. Чуб. V. 1013. Навіки зоставсь у моєму серці з тієї годиночки, як зглянулись із ним на цвинтарі. Г. Барв. 67. 2) — на ко́го. Преимущественно въ сов. в. Смилостивиться, умилосердиться надъ кѣмъ. Бог на його зглянувсь. Ном. № 4926. Зглянься на дитину бідну, друже мій! МВ. II. 149. І Бог зглянувсь на ті сльози і на Україну. Шевч. 366.
Згля́ді́ти, джу, диш, гл. Увидѣть. Закричали, задрожали, як Христа згляділи.
