лоть булавкой. 2) Засадить, пригвоздить. Зашпилили мене на три роки у винницю. Черк. у.
Зашпінкува́ти, ку́ю, єш, гл. Застегнуть при помощи пряжки. Зашпінкує ременятко жовтими пряжками. Гол. II. 411.
За́шпори, рів, мн. Острая боль въ поверхности рукъ отъ мороза. Оце зашпори зайшли. Ном. № 635. Переносно: боль, страданія. Великі зашпори заганяло життя у серце Прісьці. Мир. Пов. I. 117. Ще он зашпори не одійшли (після похорону), а тобі співи та жарти в голові. Мир. Пов. I. 139.
Зашпо́татися, таюся, єшся, гл. Споткнуться. Желех.
Зашпува́ти, пу́ю, є́ш, гл. Заволноваться, запѣниться. Заграє море й зашпує. Мкр. Г. 5.
Зашпунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Закупорить, заткнуть.
Зашпунтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Закупориться, крѣпко запереться. В замку Корсунськім зашпунтувались.
Зашрубува́ти, бу́ю, єш, гл. Завинтить.
Заштабува́ти, бу́ю, єш, гл. Забить желѣзными полосами. Желех.
Зашто́вха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Затолкать, начать толкать. 2) Затолкать, забить толчками (съ удареніемъ на второмъ слогѣ).
Зашто́кати, каю, єш, гл. 1) Начать говорить „что“. 2) Сбить съ толку, поставить въ тупикъ. Я його як заштокав, так він не знав шо й казати. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Зашто́куватися, куюся, єшся, гл. Употреблять въ разговорѣ „что“ (о великоруссахъ). Отто воно (Псковська) губерня. А говорять так, шо заштокуються. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Заштрика́ти, каю, єш, гл. 1) Начать колоть, заколоть. Як застудив голову, в ушах заштрикало. 2) Заколоть, исколоть.
Заштурмо́вувати, вую, єш, гл. = Затушковувати. Константиногр. у.
Зашуборта́ти, рчу́, ти́ш, гл. Зашумѣть, застучать. Вх. Зн. 20.
Зашуга́ти, га́ю, єш, гл. Залетать, разсѣкая воздухъ. Зашугали сірі орли, літаючи над трупами.
Зашу́кувати, кую, єш, гл. Подыскивать. Вівчарь, що пас громадську отару, зашукував хлопців у поміч. Мир. ХРВ. 37.
Зашули́ти, лю́, лиш, гл. Въ игрѣ въ шуль: бросить палку такъ, чтобы она концемъ подсунулась подъ лежащую на землѣ палку. КС. 1887. VI. 477.
Зашумі́ти, млю́, ми́ш, гл. Зашумѣть. А в городі та у Львові зашуміли верби. Макс. 80.
Зашумоті́ти, мочу́, ти́ш, гл. Зашумѣть (въ головѣ). Випили ми по чарці і по другій… зашумотіло у його. О. 1862. I. 48.
Зашумува́ти, му́ю, єш, гл. Запѣниться.
Зашушу́кати, каю, єш, гл. Зашептать.
Заща́вити, влю, виш, гл. Ударить. Защавив його по пиці, що ну-ну! Екатериносл. г.
Защебета́ти, чу́, чеш, гл. 1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147. 2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.
Защедрува́ти, ру́ю, єш, гл. Пропѣть щедрі́вку. А я тобі защедрую. Чуб. III. 456.
Защекну́ти, ну́, не́ш, гл. Защемить, ущемить. Росколов дуба та й защекнув його там бородою. Мнж. 44.
Защемі́ти, млю́, ми́ш, гл. Заболѣть острой болью. Як шабелька задзвенить, то й серденько защемить. Чуб. V. 981. Засмутилась його душа і защеміло серце. Стор. МПр. 39.
Защепи́ти. См. Защіпляти.
Защи́пувати, пую, єш, сов. в. защипну́ти, ну́, не́ш, гл. Залѣплять, залѣпить (пирогъ, вареникъ). Варила дружечка пиріжки, защипувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35.
Защи́та, ти, ж. Защита. Дізнала Божої защити. К. Псал. 113.
Защити́ти. См. Защищати.
Защища́ти, ща́ю, єш, сов. в. защити́ти, щищу́, ти́ш, гл. Защищать, защитить. Защитив його перед судом. Кв. Драм. 321.
Защіпа́ти, па́ю, єш, сов. в. защіпну́ти, ну́, не́ш, гл. Защепать, защепнуть, брать, взять на крючекъ. Защіпни, кажу, двері, та не пускай. Кв. Драм. 260. Защепнеш же двері на защіпку, як я піду. Харьк. г.
За́щіпка, ки, ж. Крючокъ дверной. Мене мати гулять не пускала да в комору да зачиняла, трома защіпками да защіпала. Чуб. III. 132. Ум. За́щіпочка. Мил. 84. Защіпочка хороша. КС. 1883. II. 291.
Защіпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. защепи́ти, плю́, пиш, гл. Прививать, привить. Защіпляти віспу. НВолын. у.
