Засурми́ти, млю́, ми́ш, гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. Нп. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили. АД. I. 159.
Засурпе́лити. См. Засурпелювати.
Засурпе́лювати, люю, єш, сов. в. засурпе́лити, лю, лиш, гл. Всаживать, всадить съ силою. Аф. 438.
Засу́ха, хи, ж. 1) Засуха. Покарав Господь людей превеликою засухою. Стор. I. 150. 2) Высохшее озеро. Одесск. у. (Браунеръ).
Засу́шечок, чка, м. Ум. отъ засу́шок.
Засуши́ти, ся. См. Засушувати, ся.
Засу́шка, ки, ж. Сортъ луку. Цибулю-засушку годиться сховати до Покрови на піч, щоб у стовбурі не йшла. Грин. II. 21.
Засу́шок, шка, м. Сухарь. Ум. Засу́шечок. Дала йому засушечок хліба. Рудч. Ск. I. 88.
Засу́шувати, шую, єш, сов. в. засуши́ти, шу́, шиш, гл. Засушивать, засушить. Доставши рибу, одріж голову, засуши і сховай. Чуб. I. 75.
Засхну́ти, ну́, не́ш, гл. = Засохти. Загинеш, серденько, загинеш, мов ряст весною у ночі засхнеш. Шевч. 327.
Засци́ка, ки, об. Обмоченный уриной.
Засцика́ти, ка́ю, єш, сов. в. засця́ти, сцю́, ци́ш, гл. Замачивать, замочить (уриной). Чорний чорне більмо засцяв, білий біле більмо засцяв. Чуб. I. 139.
Засцика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. засця́тися, цю́ся, ци́шся, гл. Замачиваться, замочиться (уриной).
За́сця́нка, ки, ж. Замочившаяся уриной.
Засця́ти, ся. См. Засцикати, ся.
Зась! меж., выражающее запрещеніе: нельзя! не смѣть! Що попові можна, то дякові зась! Ном. № 1004. Очима їж, а рукам зась! Ном. № 3822. Горілка, кажуть, не дівка, а козакові зась. Мл. л. зб. 47. Я з хорошим постояла, тобі зась, тобі зась! Чуб. V. 1114. Иногда употребляется въ видѣ существительнаго: Цить, бо пику натовчу!… А зася до пики ти не знаєш? Грин. II. 165.
Засябрува́ти, ру́ю, єш, гл. Стать въ сосѣдскія, товарищескія отношенія. З сусідою, охтирським крамарем, вони засябрували. О. 1862. IX. 70.
Засяга́ти, га́ю, єш, сов. в. засягти́, гну́, неш, гл. 1) Захватывать, захватить. 2) Охватывать, охватить. Було видко усе, скільки засягло око. Ком. I. 10. (Думки) од билинки перелітали до птиці, од птиці до скотини, од скотини до чоловіка, поки не засягли всього світа. Мир. ХРВ. 29. 3) Добывать, добыть. Роботою засягне собі щастя. Мир. ХРВ. 4) Заимствовать, позаимствовать, почерпнуть.
Зася́ти, ся́ю, єш, гл. Засіять. Так в хаті засяло, що ніби свічки горіли. Рудч. Ск. I. 113. І світ ясний, не вечірній тихенько засяє. Шевч. 217.
Зася́яти, ся́ю, єш, гл. = Засяти. Засяяли шаблі, як сонце з хмари. Чуб. III. 278.
Затаї́ти, ся. См. Затаювати, ся.
Зата́кати, каю, єш, гл. Начать поддакивать.
Затала́нити, ню, ниш, гл. Пріобрѣсть по счастливой случайности. Що вдень загорюєш, то за ніч прогайнуєш, а що заталаниш, — то музики наймаєш. Чуб. V. 479. Він і швець добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує. Г. Барв. 272.
Затала́пати, паю, єш, гл. Забрызгать, запачкать жидкой грязью одежду. Желех.
Затала́патися, паюся, єшся, гл. Зашлепаться въ грязи, забрызгаться грязью. Глянь, як заталапалась, і тварі не знать. Брацл. у.
Затамува́ти, мую, єш, гл. 1) Задержать, остановить, унять. Затамувати кров. Житом. у. Гріх розмножався на землі і нічим було вже його затамувати. Опат. 12. 2) Остановить теченіе воды, запрудить. 3) Подождать, замедлить, протянуть. Затамував два дні, не заплатив. Черк. у.
Затамува́тися, му́юся, єшся, гл. Задержаться, замедлить. Пішов і затамувавсь там. Черк. у.
Затанцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Затанцовать. 2) Заработать танцами. 3) Заглушить, осилить при помощи танцевъ (горе, печаль и пр.). Не втекла… таки од свого лиха і не загуляла й не заспівала, й не затанцювала. Левиц. I. 86.
Затанцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Увлечься танцами. Катря до впаду не затанцюється, не росердиться до сварки. МВ. II. 83.
Зата́нчити, чу, чиш, гл. = Затанцювати.
Затараба́нити, ню, ниш, гл. 1) Забарабанить; застучать. Здалось, що як неначе ложками на лаві затарабанило; думаю,
