вичку!“ — Зашию, зашию, іще й замалюю. Чуб. V. 1174.
Замалярува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Заняться живописью. 2) Заработать живописью.
Замандю́ритися, риться, гл. безл. = Заманутися. Замандюрилось йому іти спати на леваду. Богодухов. у.
Замани́ти, ню́, ниш, гл. Заманить. На погибель вас у замок заманили. К. Досв. 209.
За́манка, ки, ж. Приманка. Оттепер же то са́ме й пора, панове товариство, кожному з нас чужі звичаї кидати, панські цяцьки занедбовувати, на городянські заманки не вважати. К. (О. 1862. III. 24).
Заману́тися, не́ться, гл. безл. Захотѣться. Заманулось як серед зіми криги. Ном. № 5336. Заманулось їсти старенькій. Г. Барв. 370.
Заманя́чи́ти, чу, чиш, гл. = Замаячити. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.
Зама́рити, рю, риш, гл. Возмечтать.
Зама́ритися, рюся, ришся, гл. Замечтаться, забрать себѣ въ голову.
Замарму́зити, жу, зиш, гл. Запачкать.
Замарму́зитися, жуся, зишся, гл. Запачкаться, засалиться.
Замару́дити, джу, диш, гл. 1) Утомить скучнымъ. 2) Защекотать. Муха їм у носі замарудила. О. 1862. IX. 66.
Замасльо́нити, ню, ниш, гл. Замаслить.
Замасти́ти. См. Замащувати.
За́мах, ху, м. 1) Взмахъ, розмахъ. У правій руці кращий замах, ніж у лівій. НВолын. у. Одни́м, за одни́м за́махом. Сразу. Вона випила її не по-жіночи, — прикуштовуючи, а одним замахом. О. 1862. VII. 33. Під сей, той за́мах. Въ этотъ, въ тотъ разъ. Тоді саме, під той замах, мабуть і її зачеплено. Верхнеднѣпр. у. 2) Покушеніе, посягательство. Лядський замах на благочестиє. К. Кр. 15.
Замаха́йло, ла, с. Въ загадкѣ: хвостъ четвероногаго животнаго. Штири тики, два патики, сьоме замахайло. (Віл). Чуб. I. 306.
Замаха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Замахать. 2) — п'я́тами. Побѣжать. Грицько… уже п'ятами замахав, тільки видно. Цыссь, Сват. 115.
Замахну́ти(ся), хну́(ся), не́ш(ся), гл. Замахнуться. Вихватила у його з-за халяви ножа і замахнула, і одрубала гайдамаці голову. Рудч. Ск. II. 153. Замахнись, та не вдарь. Ном. № 3810.
Замахови́й, а́, е́. Маховой. Для ліпшого замаху всаджене на кінець колодки замахове́ колесо. МУЕ. III. 15.
Замача́ти, ча́ю, єш, гл. Омочить. Тонку спідниченьку дуже замачала. Гол. I. 64.
Замашни́й, а́, е́. Тяжелый, увѣсистый, чѣмъ удобно замахнуться. Качалка замашна. Рк. Левиц. Подай сюди щось замашне забити кілок. Рк. Левиц. А там смерть страшна і коса замашна. Чуб. III. 435. 2) Быстрый, скорый, прыткій. Замашний хлопець. Ном. № 8751.
За́машно, нар. Далеко. Замашно йти. НВолын. у.
Зама́щувати, щую, єш, сов. в. замасти́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Замазывать, замазать. Глина… замастити піч. МУЕ. III. 51. 2) Замасливать, замаслить.
Зама́ювати, юю, єш, сов. в. замаї́ти, маю́, ї́ш, гл. Украшать, украсить зеленью: вѣтвями деревьевъ, травами. Вінці закладають худобі на роги… Так замаєна худоба іде вечером домів. МУЕ. III. 46.
Замаю́сити, ю́шу, сиш, гл. Зажилить, присвоить. Еге, то це ти хочеш замаюсити мій ніж. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. См. Заміюсити.
Зама́яти, ма́ю, єш, гл. Заколыхаться отъ вѣтра. Замають коври все шовковії, загоряться свічі все восковії. Чуб. III. 441. Позіхнула такеньки, що в мене рукава замаяли. МВ. II. 202.
Замая́чити, чу, чиш, гл. Показаться вдали.
Замгну́ти, гну́, не́ш, гл. Вздремнуть, задремать. Сим. 185. „Ну лишень, жінко, я трошки замгну, а ти мені піськай“. Ліг ото собі й заснув. Драг. 60. Чи спали люде, чи ні, а наш крамарь як що замгнув, то й гаразд. О. 1862. IX. 67.
Заме́кати, каю, єш, гл. Заблеять.
Замекеке́кати, каю, єш, гл. = Замекати. Москаль бодай би не козою замекекекав. Котл. Ен. IV. 10.
Заме́л, лу, м. Смолотый зерновой хлѣбъ, мука. Той замел, що я вранці приніс зерно, зостався у млині. Новомоск. у.
Заме́луватий, а, е. Завирающійся; много попусту болтающій. Константиногр. у.
Заме́лювати, люю, єш, гл. Закатываться; сходить въ сторону. Сани замелюють. Женці почали замелювати з правого боку, та й поламали постать.
