Закоштува́ти, ту́ю, єш, гл. Попробовать. Левиц. I. 166.
Зако́шувати, шую, єш, сов. в. закоси́ти, кошу́, сиш, гл. 1) Начинать, начать косить. 2) Скашивать, скосить. А за мною молодою ходе смертонька з косою, хоче мене умертвити, ще й косою закосити. Грин. III. 142. 3) Зарабатывать, заработать косьбою.
Закоща́віти, вію, єш, гл. Сильно исхудать.
Закрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. закра́стися, дуся, дешся, гл. Прокрадываться, прокрасться, подкрадываться, подкрасться, закрадываться, закрасться, вкрадываться, вкрасться. Оцей ліс колись наш був, а теперка як злодій закрадайся, як вужевки треба. Каменец. у. Каня ся закрала, курчаток покрала. Чуб. V. 1124. Кругом, бачите, вода, так не закрадеться туди кішка. Стор. II. 66.
Закра́йок, йку, м. Край, окраина.
Закра́пати, паю, єш, гл. 1) Закапать, начать капать. Потанув сніг, із стріх закрапало. МВ. II. 77. 2) Закапать, накапать на что. Закрапати треба березівкою у виразку. Константиногр. у.
Закраси́ти, ся. См. Закрашати, ся.
Закра́сти, ду, деш, гл. Украсть. Коли не закрадуть у похорон, то понаходиш усе. Федьк.
Закра́стися. См. Закрадатися.
Закрасува́тися, су́юся, єшся, гл. 1) Начать красоваться. 2) О хлѣбахъ: зацвѣсти. Жита закрасувались. Г. Барв. 147.
Закраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. закра́сити, шу, сиш, гл. Украшать, украсить. Мак у городі всі квітки закрашає. К. Ор. (ЗОЮР. II. 262). Ой у лузі калина увесь луг закрасила. Мет. 260. Ой чого, чого усі могилки корогвами закрашено? К. Досв. 141. Скрипки й цимбали закрасили шовком. Мкр. Н. 24. Тільки його закрасили брівоньки чорненькі. Мил. 74. Хата рушниками закрашена. Г. Барв. 180. Хатки, садочками закрашені. Мир. ХРВ. 99. Одна чорнобрива, та всіх закрасила. Грин. III. 475.
Закраша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. закраси́тися, шу́ся, си́шся, гл. Украшаться, украситься. Чим же той світ закрашається? чи горами, чи долинами, чи великими могилами? Чуб. V. 943. Рум'янцем закрасилася живим. МВ. II. 200.
Закра́яти, ра́ю, єш, гл. Откроить.
Закректа́ти, кчу́, чеш, гл. Закряхтѣть. Цибелла перше закректала, а послі кашлять почала. Котл. Ен. V. 36.
Закре́па, пи, об. Крѣпышъ. Там діти закрепи, хоч якого коня, то вдерже, а лоб йому як у вола. Лебед. у.
Закрепи́ти, плю́, пи́ш, гл. = Закріпити.
Закрепи́тися, плю́ся, пи́шся, гл. = Закріпитися.
Закрива́ння, ня, с. Закрываніе.
Закрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. закри́ти, ри́ю, єш, гл. Закрывать, закрыть, укрывать, укрыть. І то не наш корх землі, що нам очі закриють. Ном. № 1499.
Закрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. закри́тися, ри́шся, єшся, гл. Закрываться, закрыться, укрываться, укрыться. Стоїть дівка з молодцем, закрилася рукавцем. Чуб. V. 87.
Закри́вдити, джу, диш, гл. Обидѣть.
Закриви́ти, влю́, виш, гл. Закривить, загнуть, искривить.
Закриви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Закривиться, искривиться. 2) — на ко́го. Начать походить на кого, начать дѣлаться кѣмъ. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь. Гул. Арт. (О. 1861. III. 87).
Закриві́ти, ві́ю, єш, гл. Стать хромымъ. Черк. у.
Закри́льщик, ка, м. Крайній облавщикъ. Черк. у.
Закри́ти, ся. См. Закривати, ся.
Закритни́й, а́, е́. 1) Укромный. Отам у лісі місце закритне, то вони й гайдамачили собі, та й ніхто не знав, де вони ховались. Канев. у. 2) Скрытный. Я не закритний був: як що таке, то зараз усе поросказую. Константиногр. у.
Закрича́ти, чу́, чи́ш, гл. Закричать. Лучче замовчиш, ніж закричиш. Ном.
Закриши́ти. См. Закришувати.
За́кришка, ки, ж. То, что крошатъ въ борщъ. Каменец. у. (Закришка) — бутвиння що кришать в борщ: петрушка, цибуля та кріп, то що. Св. Л. 5.
Закришталюва́тися, лю́юся, єшся, гл. Кристаллизоваться. Сироп вже закришталився. Черк. у.
Закри́шувати, шую, єш, сов. в. закриши́ти, шу́, шиш, гл. Положить въ борщъ и пр. зелень. Гарбуз, мамцю, варю, цибулькою закришила. Грин. III. 387.
Закріва́ви́ти, влю, виш, гл. Окровавить. Жінка мертва лежить посеред хати, а він сидить на печі закрівавлений. Грин. II. 128.
