Забри́ндзатися, дзаюся, єшся, гл. = Забрьохатися. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Забринжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Зажужжать. Кулька забринжала. Федьк.
Забри́нькати, каю, єш, гл. Забреньчать. Вх. Уг. 238.
Забри́ти, ри́ю, єш, гл. Забрить, взять въ солдаты. — лоб. Взять въ солдаты. Ще два дні до заручин, як йому лоб забрили. Чуб. V. 243.
Забри́шкати(ся), каю(ся), єш(ся), гл. Заважничать, зачваниться; закапризничать.
Забрі́д, ро́ду, м. 1) Уходъ изъ дому на заработки; бродяжничество. Це б то ми покинемо село та пустимось въ забрід. О. 1862. V. 106. У Макаровскаго в забрі́д пусти́тися имѣетъ переносный смыслъ. Там з роду жевріє любов, і як порою запалає, то з толку хоч кого збиває, і мозок напутить і кров. Се і Знеможенко дознав: еть як мудривсь, стерігся, штився, а все таки в забрід пустився, на муки сам себе оддав. Мкр. Г. 17. 2) Рыбный заводъ.
Забро́да, ди, об. 1) = Задріпа. 2) Бродяга. Та він у нас заброда: усе десь блука — чи на роботі де, чи й так, — хто його зна й де він. Александров. у.
Заброди́ти, джу, диш, гл. Замочить въ водѣ, запачкать въ грязи.
Заброди́тися, джу́ся, дишся, гл. Замочиться въ водѣ, запачкаться, ходя по грязи. Ном. № 7252. А дівчина з лісу йде та й заросилась, та й забродилась. Мил. 110.
Забро́дчик, ка, м. Работникъ, занимающійся рыбной ловлей сѣтями на заводахъ. Черном.
За́брость, сти, ж. На плодовыхъ деревьяхъ: почки цвѣтовыя. На яблуні багато забрості, багато яблук буде. Рк. Левиц.
Забруди́ти, джу, диш, гл. Запачкать.
Забруди́тися, джу́ся, дишся, гл. Запачкаться. Заросився, забрудився. Гол. I. 180.
Забрудни́ти, ню́, ни́ш, гл. = Забрудити.
Забру́катися, каюся, єшся, гл. Запачкаться въ грязь. Забрукається свита як довга. НВолын. у.
Забрьо́ха, хи, об. Забрызганный грязью. См. Задріпа. Так і швендя куди попало бісів забрьоха. Харьк.
Забрьо́хати, ся. См. Забрьохувати, ся.
Забрьо́хувати, хую, єш, сов. в. забрьо́хати, хаю, єш, гл. Замачивать, замочить, забрызгивать, забрызгать грязью (платье).
Забрьо́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. забрьо́хатися, хаюся, єшся, гл. Загрязняться, загрязниться мокрой грязью, замачивать, замочить себѣ края платья.
Забрюхна́тіти, тію, єш, гл. Забеременѣть. Забрюхнатіла дівчина, мені молодцю біда. Грин. III. 683.
Забря́зкати, каю, єш, гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Хай чарка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. I. 271.
Забрязкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Забрязкати. Аф.
Забрязча́ти, зчу́, зчи́ш, гл. = Забрязкати. Криві шаблі забрязчали. Мет. 436. Угору руки підіймали, кайданами забрязчали. Макс. 1849. 11.
Забу́бнити, бню, ниш, гл. Ударить въ литавры. Ой заграно мені і забубнено, бояри побужено. Нп.
Забубо́ни, нів, м. мн. = Забобони. Не дуже люблю сільське понеділкування і всякі сільські забубони. Левиц. Пов. 170. Бабські забубони. Ном. № 253.
Забубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Невнятно заговорить, глухимъ голосомъ заговорить. Забубонів, як старий дяк. Ном. № 12892.
Забува́ння, ня, с. Забываніе, забвеніе. Левиц. Пов. 303.
Забува́ти, ва́ю, єш, сов. в. забу́ти, бу́ду, деш, гл. Забывать, забыть. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Забув віл, коли телям був. Ном. № 1044. Пішла кудись: сіней забула замкнуть. Рудч. Ск. I. 20. Забувим латини. Чуб. III. 353. Забу́ти на що́, на ко́го. Забывать о чемъ, о комъ. Що б то й було, як би всі багатіли! то б і на Бога забули! Ном. № 1448.
Забува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. забу́тися, дуся, дешся, гл. 1) = Забувати. Прощай же! швидко убірайся, обіцянки не забувайся. Котл. Ен. IV. 11. З ким любилась, розлюбилась, мушу забуваться. Чуб. V. 156. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Мет. 60. Забувсь, відкіля й двері відчиняються. Ном. № 5811. Забувся на його. 2) Забываться, забыться, приходить, придти въ забвеніе. Минулося — забулося. Посл. Забудеться горе. Шевч. 67.
