вуть і хліб жують, постолом добро носять. Рудч. Ск. II. 43.
Жува́тися, жую́ся, є́шся, гл. Щось цей хліб не жується, — черствий. Харьк.
Жуга́ло, ла, с. = Жигало.
Жу́желитися, люся, лишся, гл. Давать нагаръ. Свічка.... неясно горіла: знай ґніт нагоряв — жужелився. Мир. ХРВ. 408.
Жу́желиця, ці, ж. Окалина, шлакъ. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодаръ.
Жу́жель, лі, ж. = Жужелиця. Земля така суха, як жужель. Радом. у.
Жу́жмитися, млюся, мишся, гл. Комкаться. Не купуйте полотна (застилати підлогу), бо воно за ногами тягнеться і жужмиться, а купіть дві плахти: роспорете та й будете застилати. Кіевъ.
Жу́жмом, нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: безпорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.
Жу́йка, ки, ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. Н.-Волын. у.
Жук, ка́, м. 1) Жукъ, Scarabeus. Жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб. 2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучо́к, жуче́чок. Ув. Жучи́ще.
Жукови́на, ни, ж. ? Ой через воду, та й через Дунай.... стоят мостоньки калиновії, калиновії, покощенії, покощенії жуковинами. Гол. II. 27—28.
Жукува́тий, а, е. Очень смуглый. МВ. II. 31, 32.
Жу́мрати, раю, єш и жу́мрити, рю, риш, гл. Ѣсть, уплетать, жевать. (Коняка) почала на ввесь рот жумрати, аж за ушима лящить. Грин. II. 210.
Жупа, пи, ж. 1) Соляная копь. Галиц. 2) Связка соломы для кровли. Угор.
Жупа́н, на́, м. Кафтанъ, верхняя мужская одежда. Гол. Од. 16. КС. 1893. V. 280; XII. 447. Хоч і надів жупан — все не цурайся свитки. Ном. № 1274. Ум. Жупа́ник, жупа́ничок, жупани́ченько, жупано́к, жупано́чок, жупа́нчик. Де узявся козаченько на вороному кониченьку та в голубому жупаниченьку. Мил. 91. Одягнутий він був у китайчатий синій жупанок. Стор.
Жупане́ць, нця́, м. Кафтанишко. Жупанець на йому блакитної китайки, ледаченький. О. 1862. IX. 60.
Жупани́на, ни, ж. Кафтанишко. Ходить панич по долині в червоній жупанині. Ном. с. 296, № 179. Ум. Жупани́нка.
Жупани́ченько, ка, м. Ум. отъ жупан.
Жупа́нний, а, е. Носящій жупан. (Писарь) все поглядає, як кіт на сало, тілько на жупанних. Кв. II. 208.
Жупа́ння, ня, с. соб. отъ жупан. На що ж ти, моя доню, вважала, що ти того запорожця сподобала? На жупання, моя мати, на жупання. Чуб. V. 340.
Жупано́к, нка́ и жупано́чок, чка, м. Ум. отъ жупан.
Жупа́нчик, ка, м. Ум. отъ жупан.
Жу́пел, ла, м. = Джупел.
Жу́пити, плю, пиш, гл. Крыть крышу связками соломы. Угор.
Жу́пище, ща, с. Яма, гдѣ была соляная копь.
Жупно́к, ка, м. Куль снопъ соломы. Угор.
Жур, ру, м. = Джур. Мати жар варила. Гол. II. 197.
Жу́ра, ри, м. = Джура. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403.
Жура́, ри́, ж. = Журба. Мамі на журу взяли сина у москалі. Камен. у. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю — лиш не подаюся. Гол. II. 759. Ум. Жу́рка. Вх. Зн. 17.
Жура́бки, ків, м. Шерстяные носки.
Жура́в, ва, м. 1) = Журавель 1. Журав грає, журав грає, журавочка скаче. Чуб. V. 52. 2) = Журавель 2. Вх. Лем. 414. Ум. Жура́вчик.
Жураве́ль, вля́, м. 1) Журавль, Grus. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7296. 2) Очепъ, подъемный рычагъ у колодца. КС. 1883. IX. 223. Стеся пішла, а я за журавля, щоб витягти води. Г. Барв. 382. 3) Грудныя внутренности. 4) Родъ танца. Тут инші журавля скакали, а хто од дудочки потів. Котл. Ен. I. 23. Ум. Жура́влик, жура́вличок. Ув. Журавли́ще, журавлю́ка.
Жураве́ць, вця́, м. 1) = Журавель. Вх. Лем. 414. 2) Раст. Hypericum perforatum L.
Журави́на, ни, ж. 1) = Журавель 2. 2) = Журавлина. ЗЮЗО. I. 130. Ум. Журави́ночка. Я не царівна ке королівни: батькова дочка як ягодочка, матчина дочка журавиночка. Чуб. III. 396.