Жовто́чниця, ці, ж. = Жовтяниця 2. ЗЮЗО. I. 116.
Жовту́шка, ки, ж. Раст. Helichrisum arenarium. ЗЮЗО. I. 124.
Жовтю́х, ха́, м. Пт. Lusciola rubecula. Вх. Пч. II. 12.
Жовтя́вий, а, е. Желтоватый. Жовтяве якесь полотно.
Жовтя́к, ка́, м. 1) Перезрѣлый огурецъ. Огірки жовтяки — збірайтеся парубки. Огірочки зелененькі — збірайтеся молоденькі. Нп. Ум. Жовтячо́к. Ув. Жовтячи́ще. 2) Человѣческое испражненіе. Вх. Зн. 17.
Жовтяни́ця, ці, ж. Желтуха (болѣзнь). Мил. 32. Та чого се ви такі на виду жовті? Чи не жовтяниця? МВ. II. 203. 2) Раст. Chrysosplenium alternifolium L. ЗЮЗО. I. 116.
Жовтячи́ще, ща, м. Ув. отъ жовтяк.
Жовтячо́к, чка́, м. Ум. отъ жовтяк.
Жовч, чі, ж. Желчь. На мід, не на жовч люде мух ловлять. Ном. № 3083.
Жовчо́к, чка́, м. = Жовток. Вх. Уг. 238.
Жо́ден, жо́дний, на, не = Жаден, жадний 1. Ту пшеницю жоден год старцям і роздавали. ЗОЮР. II. 283. Поділились так, що жодному упало кожного звіра по одному. Мнж. 31. 2) Ніколи ні жодної душі не обідив. ЗОЮР. I. 307.
Жолда́к, ка́, м. и пр. = Жовадк и пр.
Жолдашня́, ні, ж. соб. 1) Солдаты. 2) Мальчики. Жолдашня біга. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Жо́ліб и жо́лоб, ба, м. 1) Желобъ, желобокъ. 2) Корыто. Шух. I. 185. Візьме тебе за повода і приведе до жолоба, ой дасть тобі вівса-сіна. Нп. Жолоби викотили з нової комори. Шевч. 112. Насипали три жолоби грошей. Рудч. Ск. II. 142. 3) Выдолбленный дубовый пень, въ который вдѣлано дно, но въ днѣ пробиты дыры; вставляется въ полевой родникъ: вода изъ послѣдняго проходитъ сквозь дыры въ днѣ и стоитъ въ пнѣ, не смѣшиваясь съ иломъ. Черниг. у. 4) Въ ручной мельницѣ гончара: желобокъ, по которому размолотый матеріалъ падаетъ изъ подъ жернова. Шух. I. 261. 5) Въ терлиці: пространство между боками въ которое опускается ме́чик. Шух. I. 147. 6) Глубокая и узкая долина. Їдьмо жолобом. Н.-Волын. у. Ум. Жолобо́к, жолобо́чок. Кринички-жолобки. Левиц. I. 197. У коморі стоять три жолобки. Рудч. Ск. II. 142.
Жо́лоб, ба, м. См. Жоліб.
Жолобе́ць, бця́, м. Желобокъ. Шух. I. 357, 280.
Жоло́бина, ни, ж. Долинка между двумя возвышеніями. Лубен. у. Шух. I. 178. Ум. Жоло́бинка. См. Жоліб 6.
Жоло́битися, блюся, бишся, гл. Коробиться.
Жоло́биця, ці, ж. Продолговатое углубленіе, желобокъ, выемка. Шух. I. 94.
Жолобкува́тий, а, е = Жлобуватий.
Жоло́бниця, ці, ж. Желобина, продолговатое и узкое углубленіе. Шух. I. 91.
Жолобо́вий, а, е. Относящійся къ жолобу.
Жолобо́к, бка́, жолобо́чок, чка́, м. Ум. отъ жолоб.
Жолобува́тий, а, е. Выемчатый, желобчатый.
Жоло́бчастий, а, е. Желобчатый, въ видѣ желобка. Жолобчасте долото.
Жоломі́ґа, ґи, ж. Шутл. vulva. Вх. Зн. 17.
Жоломі́йка, ки, ж. Ум. отъ жоломі́я.
Жоломі́йковий, а, е. Относящійся къ свирѣли, сыгранный на свирѣли. Чути козацький жоломійковий марш. К. ЦН. 185.
Жоломі́я, мії, ж. Свирѣль. Гусак грає в жоломію возбранний музика. Нп. Ум. Жоломі́йкй. У труби ковані трубіте, у жоламійки грайше. К. Псал. 225. Бойові жоломійки. К. ЦН. 181. А тут усюди в труби та в жоломійки жалібно вигравають. ЗОЮР. I. 121. В барабани да повибивали, в жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.
Жоло́пати, паю, єш, гл. Жрать. Коли ти наїсися вже? Од самого ранку все жолопає та й жолопає.
Жолу́ддя, дя, с. соб. Желуди.
Жолуденька, ки, ж. = Жолудь. Летіла соя в кінець села, упустила жолуденьку: „рости, рости, дубе, тонкий, високий“. Чуб. III. 473.
Жо́лу́дик, ка, м. Ум. отъ жолудь.
Жолуди́стий, а, е. Изобилующій желудями. Дуб жолудистий. Аф. 403.
Жолудо́вий, а, е. Желудовый. Жолудовий персток.
Жо́лудь, дя, м. Желудь. Сюди-туди дубину стрепену — посипались жолуді в пе-
