гошия вишня, безлиста акация попід кращими хатками. Левиц. I. 91. Жо́вта ака́ція. Caragana arborescens L. ЗЮЗО. I. 115. Біла ака́ція. Robinia Pseudo-acacia L. ЗЮЗО. I. 134.
Акварели́ст, та, м. Акварелистъ. Тут треба маляра акварелиста. Шевч. О. 1862. III. 4.
Акваре́льний, а, е. Акварельный. Мені тепер дуже і дуже треба одну акварельну краску, називається вона сепія. Шевч. О. 1862. III. 4.
Аке́ц! меж. Крикъ на телятъ. Шейк.
Аксами́т, ту, м. = Оксамит. Через улицю перезва нам дороженьку перейшла; а все в злоті, в аксамиті і в червоних чоботях. Мет. 236.
Аксами́тка, ки, ж. = Оксамитка.
Аксами́тний, аксами́товий, а, е. = Оксамитний. Чорна шовкова сукня, пообшивана чорними аксамитовими стрічками. Левиц. I. 429.
Акт, ту, м. 1) = Дія (въ драматическомъ сочиненіи). О. 1862. III. 52. 2) Актъ, документъ. В наших церковних і манастирських архивах усякі дієписні… акти. О. 1862. VII. 62, 63.
Акто́р и Актьо́р, ра, м. Актеръ. Ввійшов Яким зовсім так, як от виступають актори на сцену з-за декорацій. Левиц. I. 478. Один актьор грав дуже погано… в партері почали сміятись. Левиц. Пов. 139.
Акто́рка и актьо́рка, ки, ж. Актриса. Желех. Чи не була вона в актьорках в театрі? Левиц. I. 465.
Акто́рський и актьо́рський, а, е. Актерскій. Желех.
Акура́т, нар. Точно, какъ разъ. Буде акурат, як ти казав. Желех.
Акура́тний, а, е. Аккуратный. Желех.
Акура́тність, ности, ж. Точность, аккуратность. Желех.
Акура́тнісько, нар. Точнехонько. Желех.
Акура́тно, нар. Аккуратно.
Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Ном. № 28. Єсть і біднійші од нас, а живуть же… — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. НП. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але. Ном. 2447. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. Лукаш. 119. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. Кв. II. 291. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! — Греб. 373. 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Але́мбик, ка, м. = Лембик.
Алилу́йкати, каю, єш, гл. Пѣть «аллилуя». Желех.
Алилу́йко, ка, м. Насмѣшливое прозваніе духовнаго лица. (Галиц.). Желех.
Алилу́я! с. Аллилуя. Кат лютує, а ксьондз скаженим язиком кричить: Te Deum! алилуя! Шевч. 367.
Али́рник, ка, м. Любящій пользоваться чужимъ, алырщикъ. Та вони (попи) всі алирники. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Алма́з, зу, м. Алмазъ, брилліантъ. Алмазом добрим, дорогим сіяють очі молодії. Шевч. 428.
Алти́ця, ці, ж. Ластовка, вставка подъ мышками гуцульской рубахи. Шух. I. 153.
Аль, сз. = Але 1). Ogon. 209.
Альбо́, сз. Или, либо. Либонь моїх братіків на світі немає: альбо їх порубано, альбо їх постреляно. АД. 116.
Альки́р, ру, м. Отдѣленная перегородкой отъ большой світлиці комнатка, служащая спальней и дѣтской. Чуб. VII. 382. Ум. Алькирик. Ми сидимо в світлиці, а він і притаївсь у алькирику.
Альт, та́, м. Альтъ (голосъ). Желех.
Альта́на, ни и альта́нка, ки, ж. Бесѣдка садовая. Левиц. I. 494.
Альтемба́с, су, м. Родъ парчи. Срібним альтембасом стін не обіб'ю у труні. Щог. Вор. 58.
Альто́вий, а, е. Альтовый. Її альтовий дзвінкий голос. Левиц. Пов. 218.
Алю́! меж. = Аля! Вх. Уг. 250.
Алю́рний, а, е. Аккуратный, опрятный. А таки не алюрна дівчина! Зміев. у.
Аля́! меж. Крикъ на свиней, чтобы отогнать ихъ. Аля! аля! аля ж, кажу! Вона ніби не чує. Що там вона риє свинячою мордою? Маркев. 61.
