Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/511

Ця сторінка вичитана

2) Вѣдь, вотъ. Ет вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25.

Етно́ґраф, фа, м. Этнографъ.

Етноґрафи́чній, я, є. Этнографическій. Позирали скрива на етноґрафичню Україну. К. ХП. 125.

Етноґра́фія, фії, ж. Этнографія.

Етноґрафува́ти, фу́ю, єш, гл. Заниматься этнографіей. Як вільно ще було етноґрафувати проміж народом на Вкраїні, я записав її (пісню) в рідній околиці Хмельницького. К. Кр. 21.

Ех! меж. Эхъ! Ех, говорить, мало! Хоть би ще трошки дали. Рудч. Ск. II. 83. Чого ти, жінко, плачеш? — Ех, чоловіче, чого я плачу! А зробиш мені те, що я тебе буду просити? Рудч. Ск. I. 80. Ех, як би то!… Та що й казать! Кебети не маю. Шевч. II. 3.

Еч! меж. = Ач. Еч, який гарний! Сам їсть, а мені не дає. Харьк.