тенко, а другий черніговський Попаденко, а трейтій Грицько Коломієць. Мет. 383.
Дука́рь, ря́, м. Богачъ. Такому дукареві бувши, та не зарятувать чоловіка грішми. Лубен. у.
Дука́т, та, м. 1) Червонецъ. От тобі сто дукатів. Рудч. Ск. II. 202. Набив дукатами гаман. К. МБ. III. 241. Як доживе було которий запорожець до великої старости, що воювати більш не здужає, то наб'є че́рес дукатами.... да іде в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. 2) Жетонъ или монета, носимая женщинами на шеѣ. Гол. Од. 22.
Дука́ч, ча́, м. 1) = Дукарь. К. Псал. 22. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Мет. 449. Чужі пани дукачі держать людей до ночі. Чуб. III. 237. 2) = Дукат 2. Чуб. VII. 426. Гол. Од. 22. Сим. 10. Ум. Дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці. Шевч. 112.
Ду́ксати, саю, єш, гл. Бить, пихать кулаками въ бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди. Екатериносл. у.
Дуле́вина, ни, ж. Сильно закаленная сталь. КС. 1887. III. 584. Нічого, друже, не журися: в дулевину себе закуй. Шевч. 581.
Дуле́й, ле́я, м. Подстилка или логовище, которое мостится въ мокрую осень вокругъ стада овецъ, чтобы собаки знали свое мѣсто. Отара на ніч тирлується, а круг неї по дулеях розміщаються собаки; добре як найдеться з чого поробити дулеї. О. 1862. V. Кух. 31.
Ду́лечка, ки, ж. Ум. отъ дуля.
Дулі́вка, ки, ж. 1) Наливка на грушахъ-дуляхъ. Була й вишнівка, й тернівка, й дулівка. Кв. II. 184. Набалакавшись за дулівкою й медом, вже брався він за шапку. Стор. I. 239. 2) Родъ плахты. Черниг. у. Ум. Дулі́вочка. Поліз у погріб я дулівки ще вточити; дулівочка-первак така смашна була. Гліб. 44.
Ду́ло, ла, с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849), 59.
Дульє́ти, (єт?, ж.) мн. Родъ женской одежы. Були в свитках, були в охвотах, були в дульєтах і капотах. Були всі грішні жіночки. Котл. Ен. III. 51.
Ду́лька, ки, ж. Ум. отъ дуля.
Ду́ля, лі, ж. 1) Порода грушъ. 2) Кукишъ, шишъ. Ти думаєш, дурню, що, я тебе кличу, а я тобі, дурню, круз тин дулі тичу. Чуб. V. 1114. Ум. Ду́лька, ду́лечка. Грин. III. 224. Сидів голуб на дубочку, голубка на дульці. Лавр. 133. Хоть минулися в саду яблучка, не минаються дульки. Мет. 12.
Дум, му, м. Мысли. Думу, думу в його було, як того шуму на морі, та все об дівчині. МВ. (О. 1862. I. 76). Чого се ти все думаєш? Коли вже ти перестанеш того думу? МВ. (О. 1862. I. 97). Не прийде мі на дум. Вх. Уг. 237.
Ду́ма, ми, ж. 1) Мысль, дума. За думою дума роєм вилітає, одна давить серце, друга роздирає, а третяя тихо, тихесенько плаче у самому серці — і ніхто не бачить. Шевч. 2) Эпическая пѣсня, исполняемая подъ звуки кобзы или бандуры; отъ прочихъ народныхъ украинскихъ пѣсенъ отличается неравномѣрнымъ стихомъ (отъ 4 до 40 слоговъ), преимущественно глагольной риѳмой и простымъ напѣвомъ — мелодическимъ речитативомъ.
Ду́мання, ня, с. Мышленіе. К. Кр. 34.
Ду́мати, маю, єш, гл. Думать, полагать; предполагать. Ном. № 8880. Коника сідлав і думки думав, бо їхав далеко аж за гіроньки. Чуб. III. 290. Ох не думали ж мої старі очі вбачати пана Шрама. К. ЧР. 7. Вони думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Що ти, милий, думаєш-гадаєш, либонь мене покинути маєш. Мет. 282.
Ду́матися, ється, гл. безл. Так я міркував, так думалося мені про усе отсе. Ком. I. 20.
Ду́мка, ки, ж. Мысль; намѣреніе, замыселъ. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. А думка край світа на хмарі гуля. Шевч. 9. Така́ в йо́го ду́мка. Онъ такъ думаетъ, предполагаетъ. Така в його думка була, щоб дівчина йому жінка була. Мил. 97. На ду́мці стоя́ти. Не сходить съ ума, быть на умѣ. На ду́мку спа́сти. Придти въ голову. Стор. М. Пр. 51. Ду́мка б. Предполагается. Думка б завтра вже їхати. Ду́мка така́, що..... Можно думать, что… Ду́мку взя́ти. Вознамѣриться, рѣшить. Узяла собі таку думку: покину їх. МВ. I. 10. На мою́ ду́мку. По моему мнѣнію. 2) Родъ
