Дріжаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дріжаки́ їсти. Трястись отъ холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!… Та й дріжаків наївся! Кв. I. 5. Дріжаки́ ска́чуть у душі́. Страшно становится, нападаетъ страхъ. Йдуть хлопці.... в душі дріжаки скачуть, Господи, Господи! що то буде?… Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.
Дріжа́ння, ня, с. Дрожаніе, дрожь. Ком. II. 34. Насупляні брови, чорні, гострі очі, твердий погляд, товстий голос, — все те обсипало її спину дріжанням. Левиц. I. 332.
Дріжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Дрожать. Стор. I. 84. Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Греб. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати. Нп.
Дріжджи́ти, джу́, джи́ш, гл. Класть дрожди (въ тѣсто и т. п.). Загадав Іван ся женити, з м'якини пиво варити, кропивою хмелити, а глиною дріжджити. Рк. Макс.
Дрі́жджі, джів, дрі́жчі, чів, м. мн. Дрожди. Росте, як на дріжджах. Ном. № 8611. Пішов, як рак по дріжджі. Ном. № 10981. Пухла така, наче на дріжчах зійшла. МВ. I. 113. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки як на дріжчах. Левиц. I. 140.
Дрі́жова, ви, ж. Трясина.
Дрі́жчі. См. Дріжджі.
Дрізд, дрозда́, м. = Дрозд. Вх. Пч. II. 15.
Дрі́зки, зок, мн. Щепки, черепки, кусочки, дребезги. Ум. Дрі́зочки. Строщити на дрізочки. Ном. № 3866.
Дрійну́ти, ну́, не́ш, гл. Толкнуть, лягнуть. Не підходь до коня близько, а то ногою дрійне. Херс. у.
Дрік, дро́ку, м. 1) Раст. дрокъ, Genista tinctoria. Лв. 99. А в городі чистоколі два кущики дроку. Мет. 70. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так.... оце березка, оце чебрець, оце дрік. Сим. 2) Оводъ.
Дрі́ма, ми, ж. Родъ весенней хороводной игры.
Дріма́к, ка́, м. Соня. З дрімако́м ся віта́є. Онъ дремлетъ, спитъ. Вх. Лем. 411.
Дріма́ння, ня, с. Дреманіе. Хилив її сон якийсь, якесь невпокійне дрімання. МВ. (О. 1862. I. 91).
Дріма́ти, ма́ю, єш, гл. Дремать. Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає. Ном. № 5742. Зирнув місяць тихесенько з-за чорної хмари: дрімай, дрімай, Туреччино, до нової кари. Морд. (Млр. л. сб. 66). Стали спочивати, став Марко дрімати. Мет. 100.
Дріма́тися, ма́ється, гл. безл. Клонить ко сну. Став кунь вороний спотикатися, мені молодому да дріматися. Млр. л. сб. 242. Дрімається мені. Федьк.
Дрі́мки, ків, мн. Дремота. Соньки-дрімки в головоньки. Мил. 36.
Дрімли́вий, а, е. Наводящій сонъ. Мил. 37. Ой спи, дитя, без сповиття, поки мати з поля прийде та принесе три квіточки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя щасливая. Макс. (1849), 95. Вітрець дрімливий якийсь паше. МВ. II. 78.
Дрімли́виці, виць, ж. мн. Расположеніе къ дремотѣ, дремота. На мого сина дрімливиці, сонливиці і сплячки. Чуб. I. 112.
Дрімлю́х, ха, м. = Дрімух. Подольск. г. См. Дремлюга.
Дрімлю́чий, а, е. Сонливый, расположенный къ дремотѣ.
Дрімни́виці, виць, ж. мн. = Дрімливиці. Мил. 34.
Дрімни́ці, ни́ць, ж. мн. = Дрімки, дрімливиці. А соньки в головоньки, а дрімниці в очиці. Мил. 36.
Дрімо́та, ти, ж. Дремота. Левиц. I. 9. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Мет. 2. Ой на кота воркота, на дитину дрімота. Макс. Цвіти ж собі, живи собі самотою, самотою, втішай себе солодкою дрімотою, дрімотою. К. Досв. 49.
Дріму́х, ха, м. Пт. Козодой, Caprimulgus europaeus. Вх. Пч. II. 9. См. Дрімлюх.
Дріму́чий, а, е. Объятый дремотой, дремлющій. Тихенько дрімучий Прут далі тече. Млак. 3.
Дрі́па, пи, ж. = Задріпа? Уродиться ж дріпа, мов червива ріпа. Ном. № 8499.
Дрі́пло, ла, с. об. Дрянь, оборвышъ. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши вихорошуються; старе дріпло — і те шубу яку напірить. Г. Барв. 33.
