Австрия́чка и австрія́чка, ки, ж. Австрійка.
Автенти́чний, а, е. Достовѣрный, подлинный. Що більш довідуватимемось про неї (старовину українську) з аутентичних джерел, то все виразніш стоятиме вона перед очима нашого духа. К. Досв. [изд. 1876]. 3.
Автобиоґра́фия, фиї, ж. Автобіографія. Не пишу я своєї автобиоґрафиї, а ні своїх мемуарів. К. Х. П. 41.
Авто́ґраф, фа, м. Автографъ. В автоґрафі моєму не знайшлось фалшованої приписки. К. Х. П. 31.
Авто-да-фе́, с. несклоняемое. Автодафе, сожженіе инквизиціей еретика. Без ножа і авто-да́-фе людей закували та й мордують. Шевч. 410.
Автор, ра, м. Авторъ. Обидва автори брали собі спільні виспіви поетичні, що, скажемо так, витали тоді на повітрі і були власностю кожного. К. Іов. Передм. X.
А́вторка, ки, ж. Женщина-авторъ. Желех.
А́вторство, ва, с. Авторство. Желех.
А́вторський, а, е. Авторскій. Желех.
Аву́! меж. для выраженія воя собаки, волка. Шейк.
Аву́л, ла, м. Аулъ. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23.
Аву́рр! меж. выражающее ворчаніе собаки. Прийшовши вона (лисичка) взяла ту торбу з сучкою, підкине її догори дручком…, до тая сучка: «авурр!» Рудч. Ск. I. 16.
I. Ага́, меж. А! Вотъ какъ! А что! Ага, попались. Рудч. Ск. I. 119.
II. Ага́, нар. 1) = Эге. А казав же він? — Ага! Шейк. 2) Ироническ.: какъ разъ! Зробив же він своє діло? — Ага!
Ага́-га, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. Ага-га, яка тут глибочінь! Шейк. 2) А, вотъ что! — Та се не мати йому дала, а сестра. — Ага-га! Ага-га! Це коли повний місяць буває, чи що б то? Ком. I. 47.
Ага́кало, ла, с. и м. Только и отвѣчающій утвердительно: ага̀. От цей ще мені агакало! или: От це ще мені агакало!
Ага́кання, ня, с. Постоянный отвѣтъ утвердительнымъ: ага̀.
Ага́кати, каю, єш, гл. Произносить: ага́. Желех. Чого ти все тільки агакаєш? казав би до діла!
Ага́рський и агаря́нський, а, е. Турецкій, магометанскій. А по Чорному морю супротивна хвиля вставає, судна козацькі на три части розбиває. Одну часть взяло — в землю агарську занесло. АД. I. 186. Въ вар.: В агарянську землю заносило. Ib. 190. Синє море не втопило, а в турецьку землю агарянську без кормил прибило. Шевч. 255.
Агаря́нин, на, м. Магометанинъ, турокъ. Кулишъ.
Агаря́нка, ки, ж. Магометанка, турчанка.
А́гел, ла, м. Сатана, діаволъ. Жиди як агели закричали: «Ай-вій!» Рудч. Ск. II. 129.
Аге́л, лу, м. Круглая небольшая загородка, составленная изъ отдѣльныхъ стѣнокъ плетня и кольевъ, — для помѣщенія части овецъ. [Кубанск.]. О. 1862. V. Кух. 36.
Агет, та, м. Мотъ, мошенникъ. Чуб. VII. 574.
Аги́, аги́й, агі́ (на те́бе)! меж. выражающее порицаніе. Желех. Агі на тя, пропав бис! Фр. Пр. 1.
Аги́кати, каю, єш, гл. Кричать аги. Желех.
Аго́в! Аго́сь! меж. Означаетъ призывъ и откликъ: Ау! го, го! Эй! Послушай! Аго́у, старий! — Агоу! — Чи Семену пак буде годів з 20? — Ато ж. Морд. Оп. 1861. 20.
А́грус, су, м. = Аґрус. Драг. 71. См. Аґрес.
Агу́! меж. 1) = Аго́в. 2) Уже, вотъ, какъ вотъ. Агу, нашій Марусі трошки легше стало. Кв. I. 45. Агу, їй стало більше волі. Кв. I. 207. 3) Прочь! кишъ! (на гусей). Чи то не гуси, то пани! Дивися — в ирій полетіли… Агу! гиля! до сатани!.. Шевч. 520. 4) Подражаніе воркованію голубей. Каже голубка: «Агу! а ту забув, а другую здумав. Агу, а ту забув, а другую здумав!» Рудч. Ск. II. 125.
Агу́ш! меж. См. союзъ А, 6. Агуш на банта, агуш на сідало — крикъ на проходящихъ публичныхъ женщинъ. Каменец. у. Ном. №8839.
Аґа́, аґи́, м. Старшина, начальникъ (у турокъ, татаръ и пр.). «Хлоп'ята!» обізвавсь аґа, отаман сивий. К. МХ. 23.
Аґе́нт, та, м. Агентъ. Аґенти нас подурили. ЕЗ. V. 239. Зачали аґенти тут фалшиво писати, взяли в Галичині народ бунтувати. ЕЗ. V. 73.
А́ґрес, а́ґрис, са, А́ґрист, та, А́ґрус, су, м. Крыжовникъ. Rhamnus grossularia,
