Дотули́тися, лю́ся, лишся, гл. Прижаться, коснуться. А я дуба перескочу, що й не дотулюся. Грин. III. 210.
Дотьо́пати, паю, єш, сов. в. дотьо́пкати, каю, єш, гл. Добрести. Поки то дотьопкається до села.
Дотяга́ти, га́ю, єш, сов. в. дотягти́, гну́, неш, гл. Дотягивать, дотянуть, дотаскивать, дотащить.
I. Дотяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. дотягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Дотягиваться, дотянуться, дотаскиваться, дотащиться.
II. Дотяга́тися, га́юся, єшся, гл. 1) Дотягаться, тянуть, тащить до какого либо времени, до какихъ либо послѣдствій. Тягав на собі важке та й дотягався, що тепер лежить. Харьк. у. Він усе їх (гроші з гамана) тягав і дотягався, шо коло їх і вмер. Грин. I. 88. 2) Дотаскаться.
Дотягти́, ся. См. Дотягати, ся.
Дотя́ти. См. Дотинати.
Доу́митися, млюся, мишся, гл. = Дорозумітися.
Дохазяйнува́тися, ну́юся, єшся, гл. Хозяйничать до какого либо времени, до какихъ либо послѣдствій. Дохазяйнувались до такого, шо в хаті й шматка хліба не було. Грин. II. 253.
Дохапа́тися, па́юся, єшся, гл. Дохвататься.
До́хід, хо́ду, м. 1) Плата, заработокъ. Вставай та дохід давай, бо вже ти, козаченьку, зовсім здоров. (Слова знахарки паціенту). КС. 1882. X. 28. 2) Вознагражденіе (натурой или деньгами), даваемое коля́дникам. Виносьте дохід паляницю й хліб. Грин. III. 32. Боже, дай вечір добрий та давайте дохід довгий. Мет. 333. См. Недохід. 3) Платье и обувь для слуги (наймита). НВолын. у.
До́хлий, а, е. Дохлый. Стор. I. 66.
Дохли́на, ни, ж. Дохлятина.
До́хнути, ну, неш, гл. Издыхать, дохнуть. Під стогом вовки дохнуть. Ном., стр. 299, № 308.
Дохну́ти, ну́, не́ш, гл. Вздохнуть. Подививсь на мене, дохнув і його не стало. Черниг. г.
Дохова́ти, ва́ю, єш, гл. Сохранить, сберечь.
Дохова́тися, ва́юся, єшся, гл. 1) Прятаться до чего либо. Усе ховавсь та й доховавсь, що далі вже й нікуди. 2) Вскормить, воспитать. З чужого чортяти не доховаєшся свойого дитяти. Чуб. I. 302.
Доходжа́ти, джа́ю, єш, гл. = Дохожати.
Дохо́джувати, джую, єш, гл. 1) Кончать, кончить хожденіе. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, то що, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник. Св. Л. 130.
Доходи́телька, ки, ж. Всезнайка, опытная. Вона така доходителька: все у городі знає, то й мені показувала. Зміев. у.
Дохо́дити, джу, диш, сов. в. дійти́ (дойти́), дійду́, деш, гл. 1) Доходить, дойти, подходить, подойти. Став (вовк) доходити до лисиччиної хатки. Чуб. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся (брань). Ном. № 3766. Дохо́дити до се́рця. Трогать. І чую, що говорять, і бачу їх, а до серця ніщо мені не доходить. МВ. II. 12. Дійти́ до зро́сту. Вырасти. Рудч. Ск. I. 99. 2) Приходить, прійти, заходить, зайти къ кому. Чом ти ніколи до нас не дійдеш? Харьк. Доходили молодиці знакомі навідати. МВ. (О. 1862. I. 81). 3) — чого́. Достигать, достигнуть чего либо. Святого він дійти заміру хоче. К. ЦН. 259. От був мій пан-отець князь, великого чину дойшов. МВ. II. 32. — добра́. Быть счастливымъ, добиться счастья. Дай тобі, Боже, щоб ти добра дійшла. Св. Л. 114. — кінця́. Оканчивать, окончить. То сяк, то так і дійшов кінця. Св. Л. 134. — літ. Вырастать, вырасти. Тільки що діти літ стали доходити, що вже матері і втіха, і поміч. МВ. I. 45. Маєш сина, брате, я — дочку єдину; як дійдуть літ, іспаруй їх у добру годину. К. Досв. 105. — ро́зуму. Созрѣвать, созрѣть умственно. ЗОЮР. I. 20. Став розому доходити, — сам побачив, що треба робити. Мир. ХРВ. 46. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, — нехай перше розуму дійде. МВ. — ру́чки. Кончать покосъ. Г. Барв. 145. — сорома́. Осрамляться, осрамиться. Ой там чужая сторона, — щоб нам не дійти сорома. Мет. 181. 4) Добиваться, добиться, узнавать, узнать, вникать, вникнуть, изслѣдовать, выслѣдить. Вони доходять по книжках що́ від чого взялось. Ромен. у. Знайшли путо у Семена та по тому й дійшли, хто коня вкрав у Йвана. Волч. у. Чи не дійдемо, які там у неї думки. МВ. (О. 1862. III. 36). Він до всьо́го дохо́де. Онъ во все вникаетъ. Харьк. 5) Кончаться, кончиться. Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу. Пирят. у. 6) Кончаться, кончиться, умирать, умереть. Там лежить такий хворий, що
