ло. Та будеш там робити аби-що, — от, аби не гуляти. Нехай тобі аби-що! А чтобъ тебѣ! Ном. № 3257. Иногда употребляется какъ существительное въ значеніи: малозначительная вещь, негодная вещь, человѣкъ, не заслуживающій вниманія, уваженія. Дав таке аби-що, — тільки на смітник викинути! От, якесь аби-що! а величається мов яка цяця! 9) Аби́-як. Какъ-нибудь, какъ попало. Одружись! Чому ні? — А тому ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись аби-як не гоже. МВ. I. 64. Ти все робиш тільки аби-як. 10) Аби́-який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак. Котл. Ен. VI. 44. 11) Съ отрицаніемъ эти выраженія принимаютъ значеніе чего-то важнаго, не зауряднаго, напр.: Це чоловік не аби́-який, т. е. не изъ заурядныхъ. Це зовсім не аби-що, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не аби-що він. Гліб. 82.
Аби́р! См. союзъ А, 6.
Аби́щиця, ці, ж. Пустяки, мелочь. Це така абищиця, що не варт і казати. Уман. III. 222.
Аблега́т, та, м. Депутатъ (Галиц.). Голов. III. 261.
Або́, сз. 1) Или. Нехай це зробить він, або хто инший. Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть. Шевч. 154. 2) Развѣ, нешто. Або я знаю? Або ж і не жаль? Драг. 143. 3) Або — або. Или — или, либо — либо. Або пан, або пропав. Посл. Або тобі, або мені та на світі не жити, або нашому розлушнику головою наложити. Чуб. III. 140. 4) Або́-що. Что-ли. Ходи вже, або-що! Пораюсь там коло печі, або-що, а він: „Чого це так довго, Парасю?“ МВ. II. 22. 5) Або що́? Развѣ что? А почему? Не йди до корчми! — Або що? от і піду!
Абомо́вня, ні, ж. Отголосокъ, эхо. Ударить плова з громами, від яких росходиться по всіх горах абомовня — відгомін. Шух. I. 212.
Абрю́кати, каю, єш, гл. = Авру́кати. Шейк.
Абрю́ку, меж., выражающее голубиное воркованіе. Шейк.
Абши́т, ту, м. Отставка. Абшит дістав. Фр. Пр. 1.
Абшито́ваний, а, е. Отставной, уволенный. Він уже від того абшитований. Фр. Пр. 1.
Абшитува́ти, ту́ю, єш, гл. Давать отставку, увольнять.
А́ва, ави, ж. Родъ рыболовной сѣти двойной, при чемъ одна сѣть съ бо́льшими очками; сѣть ставятъ на нѣкоторое время въ воду, въ ней запутывается рыба. МУЕ. I. 47 [Добруджа].
Авди́тор, ра, м. 1) Ученикъ, назначенный для выслушиванія уроковъ товарищей. Левиц. I. 152. 2) Авдиторъ. У Чернівцях в кам'яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. III. 146.
Авдито́рія, рії, ж. Аудиторія. К. Кр. 37. Студенти перестали ходити на його лекції, а щоб авдиторія не була зовсім порожня, вони ходили по черзі, по п'ять душ. Левиц. Пов. 52.
Авдиторство, ва, с. Пребываніе авдитором (въ 1-мъ знач.).
Авди́торський, а, е. Принадлежащій, свойственный авдитор'у.
Авдиторува́ти, ру́ю, єш, гл. Заниматься выслушиваніемъ уроковъ товарищей.
Авдо́тька, ки, ж. Видъ рыбы: gobius barbatula. Шейк.
Авже́ж, нар. 1) Да, конечно, разумѣется. Чи ти був там? — Авжеж! 2) Вѣдь. Авжеж ти знаєш про це! 3) Ироническое: какъ-разъ! Дай табаки! — Авжеж!
Авру́кання, ня, с. Воркованіе.
Авру́кати, каю, єш, гл. О голубяхъ: ворковать. Желех.
Аврю́шник, ка, м. Барашекъ-ягненокъ, годный въ будущемъ на авряка (см.). Ловкий аврюшник — хай росте. Мнж. 175.
Авря́к, ка́, м. Баранъ, оставляемый на плодъ. Екатериносл. г. Бач, який кучерявий баранчик, — треба на авряки кинути. Мнж. 175.
Австра́лія, лії, ж. Австралія. Желех.
Австра́льський, а, е. Австралійскій. Желех.
Австрия, риї и Австрія, рії, ж. Австрія. Желех.
Австрия́к ( и австріяк), ка, австрия́ка, ки, м. Австріецъ. Ото австрияка живе. — Де ж він тут узявся? — Зайшов відкілясь. Славяносерб. у.
Австрия́т, та, м. = Австрияк. ЗОЮР. II. 40.
Австрия́цький и австріяцький, а, е. Австрійскій.
